прийняв на роботу спочатку як стипендіата, а потім як асистента Францішка Буяк. Ми не знаємо багато про обставини, за яких він одержав цю посаду — єдине, що ми знаємо, що Буяку довелося переборювати спротив керівництва тодішнього університету[1]. Темою своєї праці у семінарі Буяка Роман Роздольський обрав історію панщини за австрійських часів[2]. Не відомі достовірні пояснення, чому Романові Роздольському, на той час уже зрілому ученому, після захисту одної дисертації у Відні довелося писати ще одну, на той раз у Львівському університеті. У кожному разі, ця робота мала драматичну історію: підготовлена на її основі книжка уже була в друкарні[3], коли у вересні 1939 р. до Львова прибула Червона армія, й готовий друкований наклад було знищено. Збереглися тільки один примірник другого тому (що був збіркою документів різними мовами) й окремі фрагменти з першого, аналітичного, тому. На щастя, Роздольському вдалося відновити цю працю по війні, на еміграції у США, й видати повністю у Варшаві у 1962 р.[4].
Видрук цієї праці у комуністичній Польщі став можливим завдяки старим, передвоєнним зв'язкам, що виводилися зі Львова. Зокрема, у Варшаві тоді знаходився Людвік Гасс, учень Буяка та Роздольського. Хоча Гасс був євреєм, факт, що його вчителем був Роздольський, дозволяє його теж віднести, бодай почасти, до «українського виміру школи Буяка». Він народився у листопаді 1918 р. у Станіславові, якраз тоді, коли місто під владою ЗУНР. Як і Роздольський, у міжвоєнній Польщі Гасс був не-сталінським комуністом. Через це був заарештований з приходом Радянської влади у 1939 р., засуджений на 8 років таборів та дожиттєве заслання, яке провів у Комі АРСР, аж поки не був звільнений за амністією у 1953 р. Він повернувся до Львова, а у 1957 р. йому було дозволено виїхати до Варшави. Там він відновив перервані війною студії на історичному факультеті Варшавського університету, де зблизився з учасниками Клубу Кривого Кола — лівих нонконформістів. У 1965 р. був знову заарештований за (ніби то) допомогу у написанні відомого Відкритого листа Яцка Курона і Карла Модзелевського. Його звільнили, однак за рік, і підставою його звільнення стала (як ми знаємо тепер з документів польського Інституту національної пам'яті) його згода співпрацювати зі польською Службою Безпеки. Помимо цієї співпраці, йому не давали дозволу завершити свої докторантські студії, і він довгий час утримувався з гонорарів за статті, що писав під псевдонімом для журналу католицьких лібералів «Więź», а також за рецензії, які він писав для
- ↑ Цю деталь з біографії Роздольського подаю на підставі першокласної статті Roman Rosdolsky у німецькомовній Вікіпедії. Її великим достоїнством є те, що вона щедро цитує документи і праці, до яких я не маю доступу.
- ↑ Збереглися детальні щомісячні звіти Роздольського Буякові про працю в архівах та написання чергових розділів докторської дисертації від 1 жовтня 1938 до 31 березня 1939 р. Див.: Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. Zbior rękopisow, rksp. 7510, s. 46–51.
- ↑ Збереглися два листи Роздольського до Буяка, написані за декілька тижнів до початку війни, де він повідомляє про свою працю над коректою книжки. Див.: Biblioteka Naukowa PAU i PAN w Krakowie. Zbior rękopisow, rksp. 7510, s. 46–51.
- ↑ Rozdolski R. Stosunki poddańcze w dawnej Galicji: W 2 t. — Warszawa: PWN, 1962.
