У 2012–2013 рр. відбулись три міжнародні наукові конференції, спрямовані на осмислення українського історіографічного процесу ХХ — початку ХХІ ст. Перша з них — «Україна на історіографічній мапі міжвоєнної Європи» — була організована в Українському вільному університеті у Мюнхені (Німеччина)
у 2012 р. Наступного року були проведені конференції у Києві (Україна) в Інституті історії України НАН України («Світло й тіні українського радянського історіописання», 22–23 травня 2013 р.) та у Кембріджі (США) в Українському науковому інституті Гарвардського університету («Quo Vadis Ukrainian History? Assessing the State of the Field», 19–20 листопада 2013 р.).
Організаторами цих заходів стали провідні українознавчі центри — Гарвардський інститут українських студій (США), Центр дослідження історії України ім. Петра Яцика (Канадський інститут українських студій, Університет Альберта, Канада), Український вільний університет у Мюнхені, Інститут історії України Національної академії наук України (Україна), Східноєвропейський інститут ім. В’ячеслава Липинського (Філадельфія, США) та Історичний семінар, Відділ історії Східно-та Південно-Східної Європи (Університет ім. Людвіґ-Максиміліана у Мюнхені, Німеччина).
Дане видання подає матеріали першої конференції, що відбулась 1–3 липня 2012 р. у затишному приміщенні Українського вільного університету. Місце проведення конференції було обрано організаторами не випадково. Заснований у Відні ще у 1921 р. Український вільний університет (УВУ), довголітнім осідком якого невдовзі після заснування стала Прага, а з 1945 р. — Мюнхен, вже у міжвоєнний період був не лише вищим навчальним закладом для української молоді, що опинилась на еміграції, але й однією із чільних наукових українознавчих інституцій в Європі. Тож не дивно, що на конференції раз-по-раз повертались до міжвоєнного історіографічного спадку УВУ та його професорів.
Загалом були проведені шість тематичних блоків-засідань. Потужний поштовх подальшому плідному обговоренню дала виголошена ввечері 1 липня проблемна вступна доповідь проф. Андреаса Каппелера «Що таке Україна? Що таке Європа? Що таке історіографічна мапа?». Своїм завданням професор Каппелер обрав постановку кількох принципових питань у площині теми конференції, почавши із визначальних термінологічних означень. Які території треба розуміти під міжвоєнною Україною? Кого можна вважати українським істориком? Адже багато не з’ясовано досі як щодо істориків — українців, так і тих істориків неукраїнського походження, які займались різноманітними українознавчими студіями. Приміром, запитував професор, хто були емігранти з Укра-
