грози злочину, зробленого підсудним, дані про його особу, характеризовану негативно з місця праці, а також, враховуючи, шо, не дивлячись на неодноразово вживані міри попередження як з боку суспільних організацій, так і державних органів, належних висновків підсудний для себе не зробив, а тому його перевиховання і виправлення можливе в виправно-трудовіи установі посиленого режиму.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК УРСР, суд присудив:
Визнати винним Зісельса Й. С. в скоєнні злочину, передбаченого ст. 187-1 КК УРСР та покарати позбавленням волі в ВТК посиленого режиму строком на три роки.
Міру запобіжного заходу залишити — утримання під вартою, рахуючи строк відбуття кари з 8-го грудня 1978.
Речові докази, а також приєднані до справи документи зберігати при справі.
Накладений арешт на поштово-телеграфну кореспонденцію зняти.
Вирок може бути оскаржений до судової колеги в кримінальних справах Верховного Суду УРСР в строк 7 діб з моменту його оголошення, а засудженим — З моменту вручення копії.
Головуючий — В. С. Іщенко
Засідателі — Е. Т.Макатров
К. А. Вайнбендер
