масть коня), рижий (червоно-жовтий), гнідий (червонувато-рижий, про масть коня), темно-гнідий, цегляний, цеглястий (коричнювато-червоний), темно-цеглистий, темно-цеглястий, шафрановий, шафранний (червонувато-жовтий), оранжевий (середній між червоним і жовтим), помаранчевий (жовтогарячий), абрикосовий (жовтогарячий), морквяний (оранжевий), охряний, вохристий (червоно-брунатний).
Подібну групу слів, яка об'єднана на основі загальної значеннєвої співвіднесеності, і яка з тим або іншим ступенем повноти перелає один колір, ми визначаємо як синонімічний ряд, мікросистему, що має певну внутрішню структуру[1].
Відбиваючи складність і суперечливість процесу пізнання, такі мікросистеми у складі лексико-семантичної групи об'єднують різнорідні елементи:
1. Утворення, успадковані мовою від епохи спільнослов'янської мовної єдності, які втратили внутрішню форму, невмотивовані з погляду носіїв сучасної української літературної мови (червоний, білий, синій, зелений, чорний, жовтий, сірий, рудий, червлений, русий, сизий, сивий, гнідий).
При цьому, звичайно, маються на увазі сучасні співвідношення між звуковим комплексом і способом уявлення значення слова, або, за термінологією О. О. Потебні, між «знаком знака» і «знаком», тобто внутрішньою формою[2].
Такі слова є результатом закономірного розвитку, який в міру можливості розкривається етимологією. Ці назви є своєрідним кістяком словника, служать основою і матеріалом для творення величезної кількості похідних, вмотивованих слів. Порівняйте словесне гніздо, утворене на основі слова білий: біластий, білястий, біління, біленький, біленько, білесенький, білизна, білість, білило, білина, білити, білитися, білиця, білі, біління, білення, білісінький, білобандит, білобокий, білобородий, білобровий, біловидий, біловолосий, біловус, біловусий, білогвардієць, білоголовий, білогривий, білогрудий, білозерний, білозір, білозорий, білозубий, білозубка, білокамінний, білокам'яний, білокопитий, білокорий, білокрилий, білокрівець, білокрів'я, білолиций, білолобий, білоперий, білорибиця, білорукий, білоручка, білуватий, білявенький, білявий, біляк, білястий та ін.
2. Слова-назви, що мають прозору семантико-морфологічну структуру, утворені за колірною подібністю до предметів та явищ об'єктивної дійсності, означають колірну якість опосередковано (рожевий, фіалковий, вишневий, бузковий, пшеничний, сніжний, срібний та ін.).
