 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|Український штукар. 212 гарних штук до забави. Нью-Джерсі (1918).djvu/29}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
Бере ся з талїї карт, яку тримає ся в руцї під накритєм, одну карту по другій і каже ся при кождій винятій картї перед тим доки її кине ся на стіл, чи вона є фіґурою то є образком, чи нї. Легка то справа, наколи ся перед тим назначило карту для чутя. В тій цїли пробиває ся фіґурку (хлопця, даму і короля) зі сторони мальованої в однім або в двох рогах тоненькою голкою, так, що на сторонї противній зробить ся мала випуклість (малозначний горбок). Вглубленє на сторонї мальованій заповнює ся одробиною розпущеної арабської ґуми, опісля сушить ся, а випуклість на лївій сторонї пригнїтає ся легко, так, що лише позістає малий, невидимий, але намацальний значок. По тім значку мацає ся при витяганю карти, а так можна означити чи вона є фіґурою чи нї.
