Więc by ustrzec się zawodu,
Serce uzbrój w pancerz lodu.
— Згадуєте про мої львівські тріюмфи і упередження до тутешньої інтеліґенції. Це було так: Як учениця семинарії я мешкала у вуйка, радника двору Др. Лопушанського і я мусіла жити в тім середовищі. І хоч не все з охотою, добровільно, треба було в ряди-годи бувати на вечерницах. Самої вуйни родина велика з обивательської й артистичної верстви: брат Ґеллєр директором Львівського Міського Театру — сестрінка славна співачка Міра, це справді сметанка інтеліґенції. Хоч і милі спогади мені лишилися, але досить тих забав. Тут я ніким не погорджувала, але коли я сама вже працюю на своє удержання, вільно мені присвятити час на те, що мені подобалося.
|
|
Ми попращалися.
Здобувся ще й на український вірш, який перед від'їздом доручив мені:
Приймѣтъ сло̂въ ко̂лька од вѣрного друга
Сли хочете щастя на свѣтѣ,
Покиньте мрѣї, кине Вас туга
Забудьте о цвѣто̂въ цвѣтьѣ.
Або нѣтъ! Радше Ваше серденько
Киньте на жертву Отчизнѣ,
Співайте дальше сумно миленько
Всей наший Русский Родинѣ!
|
|
