Я тямлю, мов би все лишень
Учора дїялось.
Ми з ранку,
Ще й заморозь не відійшла,
В дворі пшеницю маріянку
До сїйби ладили. Була
Пора у ранїшнї обіди,
„Гальо до дому, а бігцьом!
Коли упорались з зерном.
І кождий зараз най приїде
Із бороною на майдан!”
Отак командував сам пан.
Побігли ми, перекусили,
Що та готового було,
Та поспішаємо що сили.
Уже зібралось все село,
Хто з боронами, хто з сївнями,
Жінки й дївчата з рискалями;
Ще назганяли і хлопят
Погоничів, та з ужевками,
Щоб борони йшли затягать.
І поставали ми рядами,
Немов на муштрі салдати;
Атаман ходить поміж нами,
Числить, чи всї, й розпоряжає,
Кому( куди і з ким іти.
В тім зирк, аж возик заїзжає
Горі селом, одним коньом.
