Повісив, шмату відгорнув —
Се тарабан! Гей, як торкнув,
Заторохтїв, загримотїв,
Що аж луною покотило
По всїм селї. Загаморило
Село. З городів, з поля, з хат
Старі й малі кричать, біжать
Послухать, що се за пригода.
В широкий круг юрба народа
Віз обступила.
„Тихо, гей!” —
Комісар закричав пискливо
І встав на возї, виняв живо
Папір з кишенї.
„Я отсей
Папір вам маю прочитати,
І прошу топре увашати,
По то патент цїсарський є”.
І став комісар муркотати
Все по нїмецьки. Люд стає
На пальцї, рота роззявляє,
Та де тобі порозуміть!
Лиш сей та той зітхне глубоко,
Перехрестить ся, зведе око
До неба і як стовп стоїть.
А пан комісар так утїшно
Читає, голосно, поспішно
Викрикує якісь слова.
