Пси вірні у тяжкій годинї
Його боронять, заслоняють!
Нї, се не пси, а просто свинї!
Не віриш? От попробуй лиш
Ти моїм псам перечитати
Сей свій патент, то гнеть уздриш,
Як кинуть ся тебе витати”.
„Herr Schlachziz!” пискнув ображений
Комісар, луком випяв грудь
І руку звів — та пізно! Лють
Перемогла вже в панськім серцї…
Він тупнув, крикнув, мов скажений,
Почервонїв, а у очох
Заграли іскорки зловіщі.
„Der Teufel drein! Він тут на герцї
Прийшов зо мною. Швабський кньох!
Гей, хлопцї, хто-сте найсильнїщі,
Беріть його і заведїть
У псарню й фіртку защепіть, —
Най псам патент свій прочитає!
А ви роззяви (до хлопів
Звернувсь) ще мало патиків
Набрали? Що за біс вес пхає
Під мої руки? Браму там
Замкнїть! Ось я снїданє дам
Всїм, хто тут є! Де лози, буки?”
Ми помертвіли. Поки ще
Отямились, а слуги вже
