Тля вас! А са сапавку тую
Я вас в тій хвили арештую!…
То що? Ви йтете вше то войска?”
Та пан у військо не збирав ся,
Лиш на комісаря зміряв ся
Стрільбою, й крикнув: „Бачиш се?
Тїкай від мене, швабський сину,
Бо бистра кулька за хвилину
Тобі погибель принесе!”
На вид стрільби, забувши рани,
Комісар мов змиєю гнаний
Відскочив зойкнувши на бік.
Оглянувсь, далї зупинив ся,
Бо вже в безпечнім находив ся,
І аж тогдї до пана рік:
„Herr Schlachziz! Хросиш? Топре, топре!
Са теє хрошенє хоропре
Ми порахуємось! Ше рас
Ховорю: в імени сакона —
Ти арештант! Піттайсь сейчас,
То й кара путе уменшона!”
„Ходи сюди! Бери мя! на!”
Кричав з наругою Мигуцький…
І разом з кождого вікна
Заблисли люфи стрільб. Війна!
Весь збір заметушив ся людський.
Комісар зблїд і занїмів,
І сам не знав вже, що казати.
