Бо думка, свідомість народа
І однодумцїв тиха згода,
То ворог лютий тих усїх,
Чиє богацтво і вигода
На потї і сльозах людських
Основані. От пан днї й ночи
Над дивом тим усе міркує;
То сердить ся, а то й сумує,
Немов нещастє серце чує,
А далї скрикнув, аж підскочив:
„Тут очевидно хтось бунтує!”
V.
„Бунтує хтось!” — Мій Боже милий,
Хто в нас тодї не бунтував!
Урядники панів вязнили,
Що революцію чинили;
Пани знов світу голосили,
Що сам уряд попідкупляв
Хлопів, щоб шляхту мордували.
Одні в Жидах вини шукали,
Ті Єзуітів приплели,
А инші знов ширили вісти:
То демократи комунїсти
І емісарії були.
