„Пора вам, дїтоньки, з шинком
Розстати ся! Побійтесь Бога!
Горілка зводить вас з ума.
Горілка, то чортівська справка.
Себе жалїйте! Йде зима,
А в хатї і чобіт нема,
А Жид нассавсь уже як пявка!
„Хоч на дїтий своїх глядїть!
Голодні, голі, хорі, темні!
Що вийде з них? Тепер же світ
На світлї, не на тьмі стоїть.
Вже не досить ті скиби землї
Перевертать, а треба вміти
З людьми по людськи гомонїти,
Не дать кривдить себе нїяк,
Стоять за себе й за громаду.
А як же дасть собі пораду
Невчений, темний, ще й піяк?”
Ба деякі з двірнї казали,
Що в церкві деколи бували,
Що й там на казанях раз в раз
Піп про тверезість промовляє,
Шинки, Жидів, горілку лає,
І каже, що вже крайнїй час
Зовсїм її покинуть пити.
Пан став на місцї мов прибитий
Почувши се. „Ось як воно!
Зовсїм пора покинуть пити!
