Он що він видумав, падлюка!
На панщину на Новий рік!
Чи може панова се штука?
Най стережесь! На тім кони
Поїде на короткий вік!
Тут з Богом справа, не з людьми!”
„А я кажу вам: розходїть ся!” —
Прислужник панський знов візвав. —
„Ключі у пана. Пан сказав,
Що хоч кричіть, хоч вередїть ся,
Не буде в церкві днесь відправ.
А в разї бунту пан покличе
Коменду війська у село.
Кажу вам: розходїть ся швидше,
Щоб вам ще гірше не було!”
„А най тут котить і гармати!
Хоч голови всї покладем,
А кроком відси не підем.
Се що, день у день працювати,
І навіть стілько свят не мати,
Щоб Богу помолить ся? Гей!
Ломаймо двері! Най трібують,
Най нас у церкві мордують!
Геть посїпаки від дверий!”
Та панські слуги добре дбали,
Густим рядом при дверех стали.
Довкола них зробив ся стиск.
