Говорить: „Люди, що се з вами?
Чого ви стали тут юрбами?
Чого ревете так завзято?”
„Пустїть до церкви! Де ключі?” —
У відоповідь ревнули всї, —
„Пустїть до церкви, нинї свято!”
„Що ви, сказились? Хто се вам
Наплїв? Сьогоднї будна днина!
Пін вам сказав? Ваш піп — дитина!
Він і читать не вміє сам.
Пан лїпше знає! Розходїть ся!
На панське зараз лагодїть ся!
Усякий ладь сокиру й віз —
Поїдемо рубати лїс!”
Мир остовпів. Що за причина?
Невже се справдї будна днина?
Не вже ж усї здуріли ми?
Та нї, кепкує зла личина!
І враз мов вихор той крильми
Залопотить, бори могучі
Застогнуть з градової тучі,
Так мир, що з остраху мовчав,
Увесь загрюкав, закричав:
„Бреши ти сам зарівно з псами,
Поганий панський блюдолиз,
Не нас роби всїх дураками!
Наш піп з тобою враз не гриз
Кісток під панськими лавками!
