ріки поборюючи струю, підійшла повінь. Покотилася жовта мутна струя. Брат задивився не воду і в тій хвилі елястична керма штовхнула його в груди і він мов грушка полетів у воду. Ми задеревіли, але Батько миттю кинувся за братом і спас його в останню хвилину…
В один гарний вакаційний день, коли ми розкошували над Колодницею, Батько сказав нам:
— Не йдіть хлопці до води, я попробую під отсим кущиком зловити кленя.
І дійсно Батько приставив трикутний сачок, легко торкнув „бовтом“ і підняв сачок. У ньому тріпалася ліниво велика риба: сріблисто білий клен. Ми з тріюмфом понесли чудову рибу до Мами, що сиділа на березі та читала книжку.
Батько сказав:
— Може тут буде ще один?
За хвилину ще дві риби кидалося на березі! Батько заставив сачок ще пять чи шість разів і спіймав десять більших і менших кленів. Один з них був дійсно величезний. Здавалося, що під корчем нема вже нічого! Але то тільки так нам здавалося…
За яку годину надійшли справжні рибаки мабуть з двора. Вони систематично виловлювали всю рибу незвичайно густими волоками та сітками. Надто малий дрібязок кидали знов до води, середні кидали хлопцям, які бігли бере-
