В кількох уже місцях прорвали Поляки ряди і притискали козаків усе блище й блище до млина. Сєнявський посилав усе нові й нові корогви. Козакам умлівали руки. Помимо морозу піт виступав на чолі а руки не мали сили завдавати удари. На одного козака кидалося пять шість драґунів і гурток під млином таяв як снів на сонці…
Ґранати Брандта запалили млин. Чорні клуби диму загорнули останній гурток густим серпанком. Ще один натиск і би-тва була скінчена. Абазин попав у полон. Сонце клонилося до заходу.
Сєнявський пішов на Шаргород на всі боки винищувати малі ватаги. Оборона Абазина виповнила свою задачу: багатої ватагам пощастило передістатися до Палія. Цілі села перейшли Дністер і поселилися у Молдавії. Кілька ватаг не хотіло нікуди уступати: вони окопалися на острівцях ріки Богу та по лісах і тих Поляки по очайдушній обороні вибили до ноги.
Сєнявський посадив Абазина на паль.
»Оце тобі за мойого сестрінка«
»Він згинув у лицарському бою,« — відповів Абазин — »а ти немов кат забувши, свою гетьманську честь, саджаєш на паль!«.
Козаки по геройськи віддали життя, жертвуючи себе для добра своїх братів за долю України.
Баден, 15. II. 1922.
