до̂знатись, що Закревскій придержувавъ ся въ загалѣ
етимольоґичнои правописи Максимовича, хоча во̂нъ на неѣ
не натякнувъ нѣ словомъ. Отъ-сеи правописи намагавъ
во̂нъ придержуватись у збо̂рнику пѣсень и пословиць,
одначе въ словарѣ бачимо вже трохи во̂дмѣнну право- пись;
се бо писавъ во̂нъ тутъ во̂вця (и ви̂вця), ро̂въ (и
ри̂въ), військо, дозви̂лля, зави̂сы, и т. д. Такъ отже въ
правописи Закревского бачимо таку путаницю, якои не
зъявивъ нѣ одинъ письменникъ украиньскій.
У збо̂рнику народныхъ пѣсень поклавъ во̂нъ заго- ловокъ
„Пѣсни та думки“, и, якъ уже сказано, на- друкувавъ
ихъ въ сумѣшь, такъ що н. пр. по̂сля пѣснѣ
любовнои слѣдує пѣсня исторична, во̂дтакъ опять пѣсня
любовна, пото̂мъ русальна, побутова, любовна, чумацка,
купалова и т. д. У сво̂й збо̂рникъ принявъ во̂нъ по-най- бо̂льше
матеріалъ изъ збо̂рника Максимовича, надруко- ваного
въ Москвѣ р. 1827. та изъ збо̂рника Вацлава зъ
Олеська, и то̂лько невеличке число пѣсень надрукувавъ
во̂нъ изъ своєи збо̂рки. Чотыри пѣснѣ (№ 21. 24. 138. 182)
выймивъ во̂нъ изъ драматичного твору Котляревского
„Наталка Полтавка“, во̂дтакъ надрукувавъ одну пѣсню
Степана Писаревского (№ 23),[1] що́ починає ся словами
„За Нѣманъ иду“, и ще деяки̂ инши̂ зразки письменнои
литературы. Всѣхъ пѣсень Закревскій надрукувавъ 190.
Єго збо̂рничокъ має деяку вагу хиба лишь за-для при- мѣтокъ,
що́ ихъ во̂нъ надрукувавъ по̂сля деякихъ пѣсень.
По̂сля збо̂рника пѣсень слѣдують два додатки („при- бавленія“),
а то: 1. „О бывшемъ нѣкогда отношеніи Малой
Россіи къ Польщѣ“' (стор. 123—132)[2]; — 2. „Нѣсколько
словъ о движеніи мелодіи (modus, Modulation) малороссій- скихъ
пѣсень“ (стор. 133—136).
Важнѣйшею є друга збо̂рка етноґрафична „Мало- россійскія
пословицы, поговорки и загадки и галицкія при- повѣдки“
(Москва, 1860). Въ передньому словѣ Закревскій
згадує про галицки̂ приповѣдки й загадки, зо̂брани̂ Григ.
Илькевичемъ (Вѣдень, 1841). Во̂нъ хвалить сей збо̂рникъ
и каже, що въ йому бо̂льша частина матеріалу суть чи- сто-украиньски̂
приповѣдки, та що ихъ то̂лько правопи
сью и деякими окремыми формами приспособлено до
нарѣчія галицкого (стор. 139). Во̂дтакъ заявляє, що
кро̂мъ збо̂рника приповѣдокъ Илькевича во̂нъ корысту- вавъ
ся мѣжь иншимъ малою збо̂ркою приповѣдокъ, на- друкованыхъ
у граматицѣ Йосипа Левицкого, та що около
300 пословиць удалось єму вдержати въ памяти своѣй
во̂дъ молодого вѣку. Опо̂сля запримѣчає во̂нъ, що су- проти
Нѣмцѣвъ, Поляко̂въ и Великорусо̂въ Украинцѣ
мають превелике число приповѣдокъ, котрыми они вмѣ- ють
прикрашати всяку свою розмову. Всѣхъ „приповѣ- докъ,
присловокъ и примовокъ“ надрукувавъ вбнъ 3.878,
та додавъ до нихъ 194 загадокъ. Въ выданю приповѣ- докъ
Закревскій заявивъ, що ему добре звѣстни̂ збо̂рники
приповѣдокъ польскихъ, нѣмецкихъ и Французскихъ; се
бо показувавъ во̂нъ часто, якъ поодиноки̂ приповѣдки
украиньски̂ виражають ся въ мовѣ польско̂й и нѣмецко̂й.
Подекуди наводивъ во̂нъ такожь одвѣтну приповѣдку
французску, ба й латиньску.
Кобзар сидючи грає на бандурі. Бандура при сьпіві
похило держить ся, немов би ґітара при грі. А коли кобзар
грає до танцїв [при тому він тільки подекуди підсьпівує слова
жартовливої піснї], то бандуру тримає рівно, стрімко. Лївою
рукою обійма він ручку, притискує до неї довгі струни, або-ж
щипає короткі [при́струнки]. Пальцями правої руки зачіпає
струни хоч довгі, хоч короткі. На другий палець правої руки
настромлює до гри „напе́рсток“ — широку, металеву ка- блучку
[кільце], що́ заходить аж за перший маслак пальця.
Слїпий бандурист, старець
Но 3. Слїпий бандурист, старець.
В це кільце встромлює кобзар вистругану деревинку [ко́- сточка]
з лози або з лїщини і тією косточкою зачіпає за
струни, видаючи тим способом на бандурі звук гучний, гострий.
Стрій бандури єсть такий: 6 довгих струн строять ся на та- ких
інтервалах:
Стрій довгих струн бандури
За довгими струнами лежать 6 коротких струи [при́- струнки],
начепляні на округлости бандури. Строєні вони так:
Стрій приструнків бандури
Стрій цей з надмірною квартою (g—cis) [übermässige
Quarte] єсть „гіполїдийський“ лад[1] старинних Греків.
При́струнки на бандурі, описаній Рубцем, були такого строю:
Стрій приструнків бандури Рубця
При тій же тонїцї G одина́дцять при́струнків в старин- ному
гіподорийському [еолїйському] ладї. З цього
[Далї]. 
