зійшлись люди із повіту,
ба, і з дальшого ще сьвіту…
йшли просити Михаїла,
щоб біда їх так не їла.
Що-же тичить ся гнидян,
нещасливих громадян —
сї просили тільки того
Архистратига сьвятого,
щоб в тім дни була погода,
бо найлїпша се нагода
на паради, на „казанє”
ну, і „миропомазанє”.
А Микита риба грубша
і тре було якось з глубша
„торжество” відсьвяткувати,
бо хтось часом, ба й Микита
міг би си марикувати;
хай сьвіт бачить, як громада
Хруневи Микитї рада,
хай сьвіт бачить, нехай знає,
як вона Хруня кохає!
Так кількох із тих мстецїв,
що готові на все завше,
вужівок десь наломавши,
де-хто — й здоровий дручок —
нагорнули в цебричок
