— 18 —
|
Повік той щастя собі має,
Смэртел‘ный меч того мынає;
Отцева й мач‘чына молытва зо-дна моря выймає;
Од гріхів смэртел‘ных душу откупляє;
На полі й на морі на поміч помагає!“
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . |
|
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . |
|
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . |
|
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . |
|
|
VI. О казках.
Діты дужэ любъят’ каз‘зкы. Казкы — народні вытворы: народ вытворає іх собі тогді, як жывє йще дытынячым розумом. Тогді народ, як дытына, вірыть усі̂ому, о чім говорыц‘ця ў казках. Після колы спізнає сэбе и то, що наўкругы і̂ого, ўже йначэ дывыц’ця на казкы. Наш народ о козках говорыт‘: то була колыс’, правда, та заржавіла. И правду він кажэ: кожда казка має ў собі буд‘-що правдывого. Я прыточу тутэн‘кі казку, котру я чув ў Камъян‘ці. От вона:
