уприємнити чоловікови пробудженє зі сну; днї на те, щоб пристигали засїви; дощ на те, щоб навівали на нас дрімоту, а темні ночи, щоб спати.
Чотири пори року відповідали як найточнійше всїм потребам сїльського господарства, і нїколи в сьвітї не прийшлоб пан отцеви на думку, що природа все робить без намірів і що, противно, вся твар підчиняє ся твердим законам пір року, клїмату і материї.
Але женщину ненавидїв він якоюсь несьвідомою ненавистю, трохи що не з інстиктовою погордою. Він часто повтаряв слова Христа: „Женщино, що менї з тобою робити?“ А потім додавав: „Можна-б думати, що се одиноке сотворінє, яким сам Бог незадоволений“. Для нього женщина була без сумнїву найнечистїйше з нечистих дїтий, про які говорить поет. Вона була спокусниця. Вона спокусила першого чоловіка і не покидала свого проклятого дїла й доси. Вона, се немічне, небезпечне, хитре — прехитре существо! І ще більше, як тїло прокляте на вічні кари в пеклї, він ненавидїв її люблячу душу.
Жіночу нїжність він сам нераз вже мав нагоду пізнати, і, хоч не дав її нїколи до себе приступу, то все таки гнївала його вічно ненаситна жіноча жажда любови.
Бог певно сотворив женщину тілько для того одного, щоб чоловіка досьвідчати і спокушувати, — се було його переконанє. Зближатись до неї належало-б лиш з певною осторожностю, трохи що не з тою самою, з якою зближаємо ся до наставлених сильцїв. І справдї, в її простертих руках до чоловіка і отвертих устах він бачив зрадливу лапку.
