УГГ 1978—1982/Левко Лук'яненко
| ◀ Якщо немає Бога — все дозволено, відкритий лист Ю. Литвина Л. Брежнєву | УГГ 1978—1982 Левко Лук'яненко |
Лук'яненко Л. Г., самвидавна інформація ▶ |
|
.jpg)
Народився 24 серпня 1927 р. в с. Хрипівці Городнянського р-ну Чернігівської обл., жонатий (дружина — Надія Никонівна), юрист, колишній член КПРС, співініціятор УРСС (Українська Робітничо-селянська Спілка). Брав участь у Другій світовій війні й служив в армії від 1944 до 1953 р. У 1958 р. закінчив юридичний факультет Московського університету Працював адвокатом, а згодом інструктором райкому партії у Львівській обл. 20 травня 1961 за участь в УРСС був засуджений у Львові на кару смерти, яку замінено згодом на 15-річне ув'язнення. Покарання відбував у концтаборах у Мордовській АРСР і у Володимирській тюрмі (див. кн. «Зупиніть кривосуддя! Справа Левка Лук’яненка»; кн. «У півстоліття радянської влади», стор. 19-46; кн. «Українські юристи під судом КҐБ»; кн. «Українська інтелігенція під судом КҐБ», стор. 234-235). Був звільнений 21 січня 1976 р., повернувся на Україну і жив у Чернігові (див. кн. «Український Правозахисний Рух», стор. 215-218, кн. «Інф. бюлетені», стор. 69-77). Був засуджений у липні 1978 р. на 10 р. табору особливого режиму і 5 р. заслання. Покарання відбував у концтаборі в Мордовській АРСР, і в таборі ч. 36-1 в Пермській обл.
Книжки про Л. Лук’яненка, видані на Заході:
«Зупиніть кривосуддя! Справа Левка Лук’яненка»; упорядкування, довідки і передмова С. Садовського, В-во «Сучасність», 1980, стор. 264.
„Ein Jahr Freiheit” («Рік свободи»), В-во „Schweiz. Aktion fuer das Selbstbestimmungsrecht aller Volker”, Цюріх, стор. 42.
Хронологія
1977 РІК: 12 грудня — у Чернігові був заарештований Левко Лук’яненко. В той день,протягом місяця грудня і в наступні місяці відбулися обшуки й допити багатьох осіб (див. кн. «Інф. бюлетені», стор. 31-38; кн.«Зупиніть кривосуддя», стор. 157-183). На захист Л.Л. виступило з заявами і зверненнями багато осіб (див. кн. «Український Правозахисний Рух», стор. 227-230; кн. «Інф. бюлетені», стор. 78-92). Л.Л. звинувачували за ст. 62-2 КК УРСР («антирадянська агітація і пропаганда»). Його справу вів слідчий кап. Полунін.
21 грудня — Л Л. зрікся радянського громадянства і просив дозволу на виїзд з СРСР.
1978 РІК:
17 січня — Л. Л. вислав скаргу прокуророві Чернігівської обл. на свого слідчого кап. Полуніна, який не дозволив йому вислати листа до консульства США у Києві, в якому він просив, щоб його захищав на суді американський громадянин, член Асоціяції українських адвокатів США.
20 лютого — Л. Л. домагається, щоб статистичний відділ МВС УРСР видав статистичні дані про кількість українців, які померли з голоду в 1933 і в 1947 р., які були репресовані від 1920 до 1941р., про кількість мешканців Західних областей України, які були репресовані в роках 1939-1941 і роках 1944-1954. Цих статистичних даних Л. Л. домагався, щоб спростувати обвинувачення його в наклепництві та підтвердити правдивість Меморандуму ч. 1 УГГ.
6 березня — Л. Л. звертається до керівника слідчої групи в своїй справі за довідкою про те, скільки в Чернігові живе українців і росіян, скільки є шкіл з українською і російською мовами навчання і скільки учнів в обох школах.
10 березня — Л. Л. звертається за довідкою про те, чи в УРСР продають книжки закордонних українських націоналістів і чи громадяни УРСР мають право отримувати з-закордону літературу національного змісту.
16 березня — Л. Л. звертається за довідкою про те, скільки в Чернігові є відкритих церков, скільки закрито в післявоєнний час і скільки було клопотань про відкриття церков.
3 квітня — Л. Л. висилає листа до ПВР УРСР у справі права на існування Української Гельсінської Групи (заяви Л. Л. вислані у різні інстанції в грудні 1977 — квітні 1978 р. опубліковані в кн. «Зупиніть кривосуддя», стор. 166-183).
17-20 липня — відбувався суд над Л. Л. (див. докл. у кн. «Зупиніть кривосуддя», стор. 184-207). Його засудили на 10 р. табору особливого режиму і 5 р. заслання.
12 вересня — Верховний суд УРСР розглянув касаційну скаргу Л. Л. і залишив вирок без змін.
29 вересня — Л. Л. мав півгодинне побачення у київській тюрмі з дружиною Надією і матір’ю Наталією Олександрівною.
4 жовтня — Л. Л. вивезли з Києва до концтабору в Мордовській АРСР.
20 жовтня — Л. Л. прибув до концтабору в сел. Сосновка в Мордовській АРСР.
20 листопада — Л. Л. мав одноденне побачення з дружиною.
24 листопада — дружина Л. Л. написала заяву про побачення з чоловіком.Грудень — «за скороченням штатів» була звільнена в Чернігові з посади інженера дружина Л. Л.
1980 РІК:
— Л. Л. перевезли з концтабору особливого режиму в Мордовській АРСР до концтабору ч. 36-1 суворого режиму в Пермській обл.
1981 РІК:
— жодні інформації про Л. Л. на Захід не дійшли.
1982 РІК:
— жодні інформації про Л. Л. на Захід не дійшли.