єхида
| єхида |
|
|
Єхи́да, ди, ж. 1) Змѣя ехидна. 2) об. Ехида, злой и лукавый человѣкъ. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити. Мир. Пов. II. 71.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Єхи́да, ди, ж. 1) Змея ехидна. 2) Об. Ехида, злой и лукавый человек. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити. Мир. Пов. II. 71.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Єхи́да, ди, ж. 1) Змея ехидна. 2) Об. Ехида, злой и лукавый человек. Єхида! Аби підвести чоловіка, аби шкоди другому наробити. Мир. Пов. II. 71.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937