Ілюстрована історія України/Новійша камяна культура

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку

4. Новійша камяна культура. Камяна культура, коли чоловік ще не знав нїяких металїв і свій найкращий струмент мусїв робити з каменя, з тих давнїйших так званих ділювіальних часів поволї переходить в новійші, коли вже перевели ся ті давнї звіри, коли стопили ся леди і стекли води, і житє в наших сторонах стало зовсїм близьке до теперішнього. Чоловік ще орудував головно камінем, але виробляти з нього всякий струмент навчив ся далеко краще против давнїйшого. Він не вдоволявсь уже тим, щоб відбити собі аби як камінюку, а ще вигострював свій струмент дрібонечкими ударами, шлїфував на гладко, навчився вертїти дїри, щоб насадити сокірку, молоток або булаву на дерево або кістку. Дивувати ся приходить ся не раз, як таки-так чоловік не знаючи зелїза, камінем або кісткою вмів висвердлити, такі рівні, акуратні дїри, так вишлїфувати піском сокірку, клин, або долото з каміня, виробити таку тоненечку стрілку, ножик, пилку, серп з креміня.

Ілюстрована історія України (1921). c. 17.jpg
13. Кремінні стрілки з Овруччини (музей Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові).

Та не тільки в сїм видко великий поступ людського житя. Давнїйший чоловік не держав домашньої худоби анї звірят домашних. В часах же новійшої камянної культури він уже мав домашню худобу і міг годувати ся мясом і молоком від свого стада. Ще скорійше одомашнив собаку, свого сторожа і вірного приятеля. Навчив ся робити посуду з глини і випалювати її на огнї; робив її з руки, без гончарського круга, а про те з часом став виробляти гарні миски й горнята та мережати везерунками. Став робити кращі житла для себе, викопуючи влоговини в землї і надбудовуючи з боків та покриваючи зверху, і так поволі доробив ся досить можливої хатини з дерева чи хворосту, вимащеної глиною. Почав господарити коло землї, сїяти зерно і розтираючи на жорнах пекти хлїб або варити кашу.

Ся новійша камяна культура не тягла ся так довго як старша, але слїдами її повна майже вся земля наша. Видно, що намножило ся вже людей, тай слїди їх життя стали замітнїйші, легко їх пізнати, не то що якусь давнїйшу креміняку, що й не зміркуєш, чи її рука людська обробила, чи вона сама так одкололась. З сих часів майже скрізь знаходить ся ріжний струмент, посуда глиняна, могили людські, а місцями слїди великих осель: хати, робітнї де виробляв ся всякий струмент, або городища, де ховали ся тодїшнї люди в небезпечну хвилю; такі городища бувають досить великі — значить і людей коло них жило богато. Покійників своїх ховали часом в камінних скринях зложених з плит, часом в ямах, насипаючи над ними високі могили; инодї закопували цїлий труп, инодї палили його на огнї і потім попіл і недогарки складали в глиняний горщик і закопували; при небіжчику клали часом дещо з його річей і ріжну страву в горнятках.

Ілюстрована історія України (1921). c. 18-1.jpg
14. Камінна сокіра з недокінченою дїрою, з Овруччини (там же).


Ілюстрована історія України (1921). c. 18-2.jpg
15. Так званий „точок" — останки глиняної хатини-мазанки з ріжною посудою (так званої передмікенської доби), з околиць Трипілля.
Ілюстрована історія України (1921). c. 19.jpg
16. Ріжна посуда мальована з глиняних мазанок (т. зв. передмікенських) з находок галицьких, поднїстрянських.

Инодї покійника, ховаючи, посипали червоним порошком (охрою), і той порошок осїдав потім на костях, як тїло згнило; такі могили з червоними, пофарбованими кістками йдуть через усї степи наші, від Кубани до Бесарабії.

Особливо цікаве житє зявляєть ся в нашім краю при самім кінцї неолітичної культури, коли в наші сторони починають заходити з полудневих країв перші металїчні, мідяні вироби. Люде жили в хатках деревляних або плетених з хворосту і вимащених глиною (див. мал. 15), а дуже любували ся в глиняній посудинї всяких дивних форм, розмальованій пишними везерунками, червоними, білими, рудими, ріжно-кольоровими. Аж дивно й неймовірно бачити таку гарну посудину в часах таких давнїх, коли люде, як то кажуть, ще тільки з дикого житя виходили. Але се житє вже далеко відійшло від дикого.

Крім всякої посудини в сих глиняних мазанках дуже часто трапляють ся глиняні, добре випалені ляльки—фіґурки чоловіків, жінок, ріжної худоби. Струмент в сих оселях ще кремінний, але зрідка залетить часом і якийсь мідяний, або бронзовий.

Такі оселї йдуть від Днїпра, з під Київа через Київщину на Подїлє, в Галиччину і далї на Волощину (Молдаву) і в Балканські сторони; їх звуть в науцї передмікенськими.

Ілюстрована історія України (1921). c. 20-1.jpg
17. Черепок глиняної посудини з малюнком собаки, з галицьких нахідок (Більче Золоте) в музеї Наук. Тов. ім. Шевченка.


Ілюстрована історія України (1921). c. 20-2.jpg
18. Глиняна фігурка людської подоби (звідти ж).