Історичні джерела та їх використання/1/Про роль державних архівів у розвитку краєзнавства
| ◀ Передмова | Випуск №1 Про роль державних архівів у розвитку краєзнавства (В.Л. Грабовецький, В.Л. Калініченко, Ш.С. Людковський) |
Деякі питання комплектування архівів документальними матеріалами ▶ |
|
|
Комуністична партія і Радянський уряд поставили великі завдання перед історичною наукою, зокрема у вивченні важливих проблем історії народів СРСР, розробці історії радянського суспільства, історії Комуністичної партії.
У вирішенні цих завдань велике значення має вивчення історії краю. Лише на основі конкретного матеріалу можливі серйозні історичні дослідження загального суспільного процесу. Відомо, що В. І. Ленін приділяв велику увагу місцевому матеріалу, глибоко аналізував його і широко використовував у своїх працях.
Головним завданням місцевих історичних досліджень є вивчення історії областей, районів, міст, сіл, колгоспів, промислових підприємств, а також розробка різних галузевих тем (історія народного господарства, історія революційного руху, історія культури, історія установ та ін.).
В період, коли радянський народ під керівництвом Комуністичної партії здійснює величну програму будівництва комунізму, зростає зацікавленість трудящих краєзнавством. Вивчення свого краю допомагає пізнати його минуле, оцінити соціалістичні перетворення, які відбулися за роки Радянської влади.
Добре поставлена краєзнавча робота має велике значення у комуністичному вихованні трудящих, особливо підростаючого покоління. Відомо, що серед гуманітарних дисциплін, що викладаються в школі і в інших учбових закладах, важливе місце у вихованні молоді належить історії. У доповіді на XXI з'їзді КПРС було сказано: «Наше молоде покоління не пройшло тієї великої школи життя і боротьби, яка випала на долю старшого покоління. Молоді люди не знають страхіть і лиха дореволюційного часу і лише з книг можуть мати уяву про експлуатацію трудящих. Тому дуже важливо, щоб наше молоде покоління знало історію країни, боротьби трудящих за своє визволення, героїчну історію Комуністичної партії, виховувалось на революційних традиціях нашої партії, нашого робітничого класу»[1].
Використання місцевого матеріалу в лекціях і на уроках історії неоціненне. Конкретні приклади з історії дають можливість учням краще зрозуміти закономірності історичного процесу, сприяють вихованню їх в дусі радянського патріотизму. Уроки з використанням місцевого матеріалу стають більш дохідливими і цікавими. Учні наглядно можуть бачити ті успіхи, яких досягла наша країна за роки Радянської влади. Велике значення має використання матеріалів з історії фабрик і заводів, сіл і колгоспів в школах робітничої і сільської молоді. Воно сприяє вихованню трудящої молоді в дусі славних традицій робітничого класу і колгоспного селянства.
В останній час дослідження місцевої історії все більше поширюється. В кожній області, районі можна знайти багато ентузіастів, які на основі зібраних місцевих матеріалів пишуть нариси з історії міст, районів, сіл, колгоспів, промислових підприємств, створюють музеї не тільки в районах, а й на підприємствах, в школах і т. д.
Цей інтерес до вивчення історії краю є природним результатом підвищення культурного рівня радянського народу. З розвитком краєзнавства виникає необхідність в організації цієї роботи в масштабах областей. Особливо це необхідно у зв'язку з збиранням матеріалів для «Історії міст і сіл УРСР».
У свій час краєзнавчу роботу очолювали краєзнавчі товариства, поновлення діяльності яких в даний час зіграло б позитивну роль в об'єднанні зусиль наукових закладів і окремих любителів-краезнавців. Тепер краєзнавчу роботу очолюють краєзнавчі музеї. У вивченні історії краю важлива роль належить державним архівам. Документи органів влади і управління, установ народного господарства і підприємств, громадських організацій та інші, які знаходяться у сховищах державних архівів, є найбільш цінними і достовірними джерелами для вивчення місцевої історії. В науково-довідкових бібліотеках архівів зберігаються краєзнавча література і комплекти місцевих газет як за дореволюційний, так і за радянський періоди, які становлять великий інтерес для вивчення місцевої історії. Важливі документи для вивчення післявоєнного періоду знаходяться також в районних, міських і відомчих архівах. Слід також відзначити, що обласні державні архіви укомплектовані кваліфікованими істориками-архівістами, які мають навики наукової роботи. Все це свідчить про те, що одним із центрів краєзнавчої роботи, зокрема центром організації методичної допомоги краєзнавцям-любителям, можуть і повинні стати державні архіви.
У вивченні історії міст і сіл серйозну роль відіграє краєзнавча бібліографія. Для кваліфікованого вирішення тих чи інших практичних питань, для визначення ступеня вивченості проблеми необхідно ознайомитись з літературою. Без знання раніше виданих праць з місцевої історії неможлива робота над документальними джерелами.
Слід відзначити, що краєзнавча бібліографія не стоїть ще на належному рівні і в цій галузі багато треба зробити. Складання краєзнавчих каталогів і їх ведення покладено на обласні бібліотеки. Проте в цій роботі повинні брати участь також інші установи, в першу чергу архіви. Для плодотворної науково-дослідної роботи не тільки обласні бібліотеки, але й архіви повинні мати в своєму розпорядженні повноцінний каталог краєзнавчої літератури.
В деяких архівах приступили до створення, а в інших вже створені картотеки краєзнавчої літератури. Наприклад, у Кіровоградському облдержархіві була переглянута вся тематична картотека книжкового фонду архіву і взято на облік всі книги краєзнавчого характеру. Картотека, складена з них, має два розділи: а) дореволюційний, б) період Жовтневої революції та соціалістичного будівництва. Кожен розділ поділяється на рубрики. У картотеці є картки не тільки винятково місцевої краєзнавчої літератури (статистично-економічні огляди, матеріали перепису населення 1883—1885 рр., журнали засідань земської управи, міської думи, їх звіти, звіти про стан медицини, ветеринарії, народної освіти, звіти заводоуправлінь та інше), а й тієї літератури, в якій вміщено відомості про Єлисаветградщину (циркуляри та звіти Одеського учбового округу, статистично-економічні огляди Херсонської губернії, матеріали для оцінки населених пунктів Херсонської губернії та ін.). Взяті на облік також матеріали про Єлисаветградщину з таких журналів, як «Былое», «Минувшие годы», «Кандальный звон», «Летопись революции», «Красный архив».
Проте краєзнавча література, що знаходиться в цьому архіві,— це лише невелика частина опублікованих праць. В основному вона зберігається в обласних бібліотеках, частково в краєзнавчих музеях й інших установах. Тому слід координувати роботи з іншими установами і спільними зусиллями складати картотеки, як це робиться в Миколаївському обласному архіві. У 1961 р. Миколаївський обласний архів і обласна бібліотека вирішили створити зведений каталог краєзнавчої літератури, взяти на облік всю літературу, що знаходиться в різних установах. З цією метою була проведена нарада співробітників архіву і бібліотеки, на якій була обговорена методика цієї роботи і прийнята схема каталога. В основу каталога покладена «Типова схема класифікатора для зведеного каталога краєзнавчої літератури обласних (краєвих) бібліотек», розроблена Центральною державною бібліотекою СРСР ім. В. І. Леніна. Каталог поділяється на кілька розділів. Література з конкретних історичних питань (наприклад, партійні організації, народне господарство, культура та ін.) буде включатись у відповідні розділи, де вона виділена в спеціальну групу. В даний час переписуються каталожні картки обласної бібліотеки на літературу з історії краю і розробляються місцеві газети за дореволюційний та радянський періоди. На картки беруться статті та інші матеріали, що відносяться до історії краю. Архів звернувся до краєзнавців-любителів, які знайомі з краєзнавчою літературою, щоб вони також взяли участь у створенні каталога. Зведений каталот краєзнавчої літератури буде цінним посібником як в науковій діяльності архіву, так і в роботі дослідників.
На основі цього каталога облдержархів разом з обласною бібліотекою має видати перелік рекомендованої літератури з історії області.
Важливе значення у розробленні питань краєзнавства має знання адміністративно-територіального поділу. Деякі облдержархіви вже підготували огляди адміністративно-територіальних змін областей. Велика робота, наприклад, проведена у Кіровоградському облдержархіві. Складанню огляду передувало грунтовне вивчення історичної, довідкової літератури та документальних матеріалів, на основі чого була складена картотека адміністративно-територіальних змін на Кіровоградщині. Картки систематизовані за хронологією. Вони давали повне уявлення про характер адміністративно-територіальних змін на Єлисаветградщині з 1754 р. (тобто з часу заснування Єлисаветграда і заселення йото околиць по 1865 р.). З 1865 по 1917 р. ніяких змін не було. В огляді подано перелік волостей повіту та сіл кожної волості за дореволюційний час. Грунтовно висвітлені і опрацьовані адміністративно-територіальні зміни в радянський період. Огляд обговорювався на методичній нараді, вивчався на заняттях по підвищенню ділової кваліфікації працівників архіву.
Одним з важливих завдань архівів по вивченню історії краю є створення тематичного каталога документів. Цей каталог дасть можливість наблизити документи до співробітників архіву і дослідників, значно скоротити час на розшуки необхідних документів, нарешті, дасть уяву про те, наскільки повно наявні в архіві документи відбивають історію краю. Тематика, по якій проводиться виявлення документів у архівах, в основному є краєзнавчою, бо на облік беруться документи, які відносяться до історії даного краю. Тому немає необхідності створювати окремий каталог з історії краю.
Слід відзначити, що в ряді архівів повноцінного каталога і розробленого класифікатора до нього поки що немає.
У Миколаївському облдержархіві є картотеки з окремих тем. Із них більш-менш повними є такі: «Перша російська революція 1905—1907 рр.», «Історія фабрик і заводів», «Підготовка і проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції», «Історія громадянської війни», «Історія комсомольської організації», «Історія української культури» та ін. Створення нових картотек і поповнення вже існуючих є одним із основних завдань наукових співробітників архіву. В даний час виявлення документів проводиться при комплексній науково-технічній обробці фондів, експертизі цінності документальних матеріалів та інших видах робіт. Виявлення проводиться по розробленій в архіві тематиці, зокрема з історії соціалістичної індустріалізації, соціалістичного перетворення в сільському господарстві, історії населених пунктів області, адміністративно-територіальних змін на Миколаївщині та ін.
Завдання архівів полягає у створенні в найближчі роки повноцінного тематичного каталога документів. Наявність такого каталога сприятиме глибшому вивченню історії краю і написанню праць.
Результатами роботи, яка проводиться в архівах по вивченню історії краю, є видання збірників документів і монографій, публікація у періодичній пресі історичних нарисів і статей, передачі по радіо, телебаченню, організація виставок і виступів з лекціями. Науковці архівів останнім часом приділяли багато уваги удосконаленню методики і поліпшенню організації використання документів для агітаційно-пропагандистської, культурно-освітньої роботи.
Найважливішою формою використання документальних матеріалів у архівах є написання статей на історичні теми, які присвячувались історії Великої Жовтневої соціалістичної революції, історії громадянської війни в нашому краї, історії визначних відкрить в галузі науки і техніки, історії комсомолу, профспілок тощо. Особливо широко розгорнулось використання архівних документів у період підготовки і святкування 40-х роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції. Працівники архівів підтримували тісні зв'язки з редакціями обласних і районних газет, з відділами пропаганди і агітації міськкомів та райкомів партії, з радянськими органами. Так, в Кіровоградському облдержархіві були розроблені матеріали для лекцій: «Із історії м. Кіровограда», «Революція 1905—1907 рр. на Єлисаветградщині», «Боротьба за владу Рад на Єлисаветградщині», «В. І. Ленін і народ».
По цих періодах видані збірники документів «Боротьба за Великий Жовтень на Миколаївщині», «Бойова молодість», підготовлений до видання збірник документів «Миколаївщина в роки іноземної інтервенції і громадянської війни».
В даний час готується разом з облпартархівом збірник документів про боротьбу трудящих Миколаївщини проти німецько-фашистських загарбників в роки Великої Вітчизняної війни.
За останні роки співробітники архівів опублікували в місцевій пресі велику кількість статей. Так, наприклад, Миколаївським облдержархівом з 1945 по 1952 р. з історії краю було опубліковано тільки 10 статей, а з 1953 по 1959 р. надруковано і передано по радіо 65 статей і підбірок документів. В тому числі: по дореволюційній історії м. Миколаєва — 13, історії революційного руху на Миколаївщині — 16, періоду Жовтневої революції і громадянської війни — 26, періоду соціалістичного будівництва — 10.
Отже, період боротьби трудящих за побудову соціалістичного суспільства у статтях висвітлений слабо. Серйозним недоліком є те, що майже не було опубліковано статей з історії окремих населених пунктів області.
Багато статей з історії міст написано працівниками Кіровоградського облдержархіву. В районних газетах опублікована статті з історії м. Бобринця, м. Новоукраїнки, м. Дуброве-Личнівки, м. Новоархангельська, м. Нова Прага, с. Рівне, с. Компаніївки. Ці ж матеріали передавались по обласному радіо під рубрикою «По рідному краю».
Організаційну допомогу в налагодженні зв'язків з редакціями подав архіву обком партії. Отже, у краєзнавчій роботі для архіву має значення налагодження сталих зв'язків з редакціями газет, з міськкомами і райкомами партії та комсомолу.
З 1957 р. Львівська обласна молодіжна газета «Ленінська молодь» систематично публікує на своїх сторінках нариси з історії міст і сіл Львівщини під рубрикою «Вивчай рідний край». В багатьох районних газетах почали друкувати статті з історії сіл, міст, колгоспів. Починаючи з 1958 р. Львівське книжково-журнальне видавництво в серії «Вивчай рідний край» випускає літературу з історії міст і сіл західних областей Української РСР. Уже опубліковані брошури «Звенигород», «Борислав — місто нафтовиків», «Червоноград - місто гірників». Львівське радіо і телебачення розпочало цикл передач для дітей і юнацтва в серії «Вивчай рідний край». В цілому у Львівській області краєзнавча робота значно пожвавилась.
Одним із важливих завдань по вивченню історії краю є написання історії фабрик і заводів. У свій час архівами була проведена велика робота по виявленню документів з історії фабрик і заводів. Вивчення історії промислових підприємств знову оживилось. Так, співробітники Миколаївського облдержархіву допомагають дослідникам, які працюють по цій темі, і самі включаються в роботу. На документах архіву дослідниками А. І. Смирновим, А. Л. Журавльовим підготовлений матеріал з історії підприємств Миколаєва, зокрема, заводу ім. Носенка тощо.
В цьому році співробітники архіву приступили до виявлення документів з історії Миколаївського морського порту, століття заснування якого відмічалось у 1962 р. Все більше поширення знаходить створення музеїв з історії заводів і фабрик. Ініціаторами цього часто виступають самі робітники.
Широко йде створення самодіяльних музеїв, які виростають з історико-краєзнавчих гуртків у сільській місцевості. Наприклад, на Львівщині створення народних музеїв набуло масового характеру. Якщо в кінці 1959 р. на Україні налічувалось всього 200 таких самодіяльних музеїв, то сьогодні ця цифра зросла в кілька разів.
Самодіяльні музеї різноманітні. Це музеї-кімнати, присвячені В. І. Леніну, атеїстичні музеї, історико-краєзнавчі, картинні галереї, меморіальні музейні кімнати, присвячені видатним діячам культури, революціонерам тощо.
В цих музеях зосереджено близько шести тисяч різних експонатів. Значна кількість експонатів цих музеїв взята з архівних фондів. І в майбутньому створення експозицій сільських музеїв відбуватиметься в значній мірі за рахунок фотокопій документальних матеріалів.
Народні музеї створено при школах, сільських клубах, колгоспах виключно з народної ініціативи при активній участі краєзнавчого активу з робітників, колгоспників, учителів, учнівської молоді.
Наведемо кілька прикладів. При сільському клубі села Міжгір'я Перемишлянського району було створено музейну кімнату з ініціативи заслуженого вчителя УРСР Дюка. Дюк подарував музею дорогоцінну колекцію монет різних епох, які збирав протягом тридцяти років. Кам'янко-Бузьким районним історико-революційним музеєм ім. В. І. Леніна завідує його організатор колишній член ЦК Комуністичної партії Західної України М. М. Теслюк. Він передав музею багато зібраних ним документів з історії революційного минулого західноукраїнських земель.
Люди віддають у музеї найдорожче, що у них є. Наприклад, музею В. І. Леніна в с. Новому Виткові Радехівського району одна колгоспниця передала цінну реліквію — хустку, яку їй подарувала чеська жінка як учасниці визволення Чехословаччини від фашистів. Цьому ж музею в 1959 р. відомий радянський скульптор Вучетич надіслав у подарунок свій перший варіант скульптури «Перекуємо мечі на рала».
Потяг трудящих до цих музеїв великий. Про це свідчить той факт, що тільки в 1960 р. народні музеї Львівщини відвідало близько 200 тис. чоловік. Деякі самодіяльні сільські музеї Львівщини стали широко відомими. Це сільський музей В. І. Леніна в селі Новому Виткові Радехівського району. В музеї багато експонатів.
Нововитківський музей В. І. Леніна став справжнім агітаційно-масовим центром села і району. Тут влаштовуються бесіди про життя і революційну діяльність В. І. Леніна, відбуваються заняття різних гуртків, читання лекцій про соціалістичні перетворення в селі, проходить прийом в члени комсомолу і т. д. З дня на день музей зростає, його досвід запозичують інші народні музеї Радянського Союзу. З дня відкриття (22 квітня 1959 р.) музей відвідало кілька десятків тисяч чоловік з різних кінців Радянського Союзу і навіть з-за кордону. Своїми враженнями поділилися у книзі відвідувачів канадські українці Петро Кравчук і Євген Дольний: «Ми з великою цікавістю оглянули ваш музей Леніна. Кожний експонат в ньому — це момент життя і боротьби. З особливим інтересом ми оглянули музей ще й тому, що ленінські ідеї оволодівають широкими масами і в нас за океаном. Бажаємо цьому музею розвитку».
Великою популярністю на Львівщині користується сільський історико-краєзнавчий музей у Великому Любіні. В ньому зібрано 120 різних письмових і речових експонатів, його відвідало 15 тис. осіб. В музеї проводиться велика культурно-масова робота. Працівник Московського інституту музеєзнавства у книзі відзивів писав, що зібрані експонати — це не тільки пізнавальний краєзнавчий матеріал, а й глибоко партійна пропаганда. Сільський музей є відбиттям зростання культури колгоспного села, його досвідом користувались інші музеї.
Заслуговують на увагу історико-краєзнавчі музеї у Звенигороді Бібркського району, Батятичах Кам'янсько-Бузького району та багатьох інших селах Львівщини.
Ознайомлення з різними формами краєзнавчої роботи в селах, насамперед з станом написання історії сіл, свідчить про те, що у цій справі необхідна допомога архівів. Краєзнавці при написанні історії села дорадянського періоду в основному посилаються на спогади Старожилів. Але останні не завжди точно в хронологічному і фактичному відношенні відтворюють історичні події. Ось тут-то роль архівів надзвичайно велика. Архівні матеріали особливо необхідні при детальному вивченні сіл епохи феодалізму і капіталізму. Наприклад, краєзнавці села Великий Любінь Городоцького району вирішили створити для цього музею макет дорадянського села. Вони детально вивчили топографію села, назви урочищ, розташування панського замку, фільварку. Але для остаточного плану макета їм необхідні детальні описи середньовічних панських і селянських будівель, точного розподілу шляхетського і селянського землеволодіння. Виходячи з цього, краєзнавці зараз наполегливо вивчають архівні матеріали. Треба визнати, що там, де самодіяльні музеї, краєзнавчі гуртки використовують архівні матеріали, краєзнавча робота має серйозні досягнення. Чим більше достовірних історичних матеріалів у сільському музеї, краєзнавчому гуртку, тим ефективніша робота краєзнавства.
Для прикладу можна навести такий факт. Організатор Кам'янець-Бузького історико-революційного музею В. І. Леніна Теслюк починав з статті в районній газеті з проханням надсилати матеріали про революційне минуле району. Зібравши багато матеріалів, він звернувся в архів і одержав звідти чимало фотокопій цікавих матеріалів з історії революційної боротьби в Кам'янсько-Бузькому повіті починаючи з 1905 року. Наприклад, «Донесення гусятинського старости», про перевіз ленінської «Іскри», листівки, видані політуправлінням 14-ї армії під час вступу Червоної Армії в 1920 р. в Галичину, декрети галицького ревкому і т. д.
На основі спогадів старожилів та уважного вивчення архівних матеріалів працівникам самодіяльного музею вдалося показати революційну діяльність членів Компартії Західної України на території Кам'янсько-Бузького повіту, зробити макет підпільної друкарні ЦК КПЗУ в c. Товмач, яка діяла в 1935—1937 рр. Виключно на основі архівних матеріалів зроблена діаграма землекористування в Кам'янсько-Струмилівському повіті за часів панування буржуазно-поміщицької Польщі. Музей налагодив і підтримує тісні зв'язки з львівськими і тернопільськими архівами.
Для прикладу можна навести також роботу самодіяльної історико-краєзнавчої музейної кімнати в с. Батятичах. Сільські краєзнавці, прагнучи поліпшити експозиції, звернулися в Львівський облдержархів. Звідти вони одержали цікаві матеріали до історії відомого виступу селян Батятичів в 1929 р. Згодом архів підготував і вислав краєзнавцям с. Батятичі 70 фотокопій документів про вшанування Т. Г. Шевченка на західноукраїнських землях.
На жаль, досі незначна частина сільських краєзнавців використовує архівні матеріали в гуртковій роботі, самодіяльних музеях тощо. На Львівщині зараз є кілька тисяч активних краєзнавців. За період з 1960—1961 рр. в читальному залі Львівського обласного архіву працювало всього 100 чоловік, з них 7 краєзнавців. В Центральному державному історичному архіві УРСР у Львові за цей же період з 150 чоловік читачів лише 5 краєзнавців відвідувало читальний зал.
Таке становище спостерігається і в інших архівах, рукописних відділах бібліотек і наукових бібліотеках. Здається, можна сказати, що зацікавленість сільських краєзнавців архівними матеріалами пливе поки що стихійно. До того ж їм перешкоджають недостатня організація матеріалів у архівах, відсутність путівників, систематичних описів тощо. З метою полегшення праці в архівах, рукописних відділах бібліотек повинні бути створені всі необхідні умови для краєзнавця.
Архіви повинні подавати методичну допомогу любителям-краєзнавцям в роботі над документальними матеріалами, давати консультації з питань, зв'язаних з темою дослідження. Велике значення для орієнтування дослідників в документальних матеріалах архівів мають путівники і довідники по архівах, огляди фондів, тематичні огляди й інший науково-довідковий апарат.
Створити краєзнавчий актив навколо архівів — таке першочергове завдання. Спочатку треба виявити людей, які займаються краєзнавством. З кожним із дослідників треба встановити тісний діловий зв'язок. При архівах бажано створити консультативні центри для краєзнавців.
До вивчення історії краю слід ширше залучати студентів-заочників історичних факультетів вищих учбових закладів, які пишуть дипломні і курсові роботи. Архіви повинні допомагати у виборі теми з історії краю, консультувати під час роботи з архівними матеріалами. Це, безумовно, дасть позитивні результати. Бажано, щоб один екземпляр роботи студенти залишали в бібліотеках архіву.
Архіви повинні допомагати школі у проведенні краєзнавчої роботи, яка має велике учбово-виховне значення. У зв'язку з перебудовою школи значення її збільшується. Працівники архівів можуть сприяти розвитку інтересу до вивчення історії краю, до збирання матеріалів і створення шкільних музеїв. Велику користь принесуть також бесіди про склад і зміст документальних архівів і їх значення.
Велике значення для розширення краєзнавчої роботи мають методичні наради, зустрічі з місцевими журналістами, письменниками, викладачами учбових закладів і т. д. Так, в 1960 р. управління культури Львівської області провело семінар працівників самодіяльних музеїв, а Інститут вдосконалення учителів Львівського облвно провів семінар директорів шкіл з питань організації шкільних музеїв. Такі наради краєзнавців можна організувати при львівських архівах, на яких наукові працівники можуть подати методичні поради. З метою обміну досвідом такі наради можна організувати через республіканське архівне управління.
Важливою формою краєзнавчої роботи має бути складання хроніки найважливіших подій з життя районів, міст, сіл, колгоспів, підприємств. Такі хроніки знайдуть широке застосування в агітаційно-пропагандистській роботі і залишаться для майбутніх істориків важливим джерелом для пізнання нашої великої епохи. Архіви повинні до цього залучати краєзнавчий актив, подати йому методичну і практичну допомогу. Робота архіву пр вивченню історії краю буде плодотворною лише при координації діяльності з іншими установами і в першу чергу з партійними архівами, краєзнавчими музеями, обласними бібліотеками, а також з вищими учбовими закладами. Так, Миколаївський облдержархів разом з партійним архівом розробляє окремі теми і готує до видання збірники документів. Передбачено участь співробітників архіву в написанні нарисів з історії миколаївської партійної організації, яку готує партархів. В свою чергу співробітники партархіву візьмуть участь у підготовці до видання нарисів з історії м. Миколаєва, над якими працює облдержархів.
Встановлений тісний контакт з краєзнавчим музеєм. Співробітники музею проводять виявлення архівних документів про культурне будівництво на Миколаївщині. Разом з музеєм практикується також підготовка виставок з історії краю. Разом з працівниками обласної бібліотеки створюється каталог краєзнавчої літератури.
У березні 1961 р. на розширеному засіданні наукової ради архіву було вирішено створити в області комісію, яка б очолила роботу по вивченню історії краю, організувала взаємну інформацію. Наукове спілкування, обговорення праць з місцевої історії і т. д. буде сприяти розгортанню краєзнавчої роботи.
Важливе значення для вивчення історії краю має встановлення зв'язків з іншими архівами. Матеріали з історії краю можна знайти не тільки в центральних державних архівах, а й в архівах суміжних областей, зв'язаних у минулому загальним адміністративно-територіальним поділом. Завдання архівів полягає в тому, щоб з'ясувати, в яких архівах і в яких фондах наявні матеріали з історії краю. Необхідно продумати, як організувати вивчення цих матеріалів. Було б корисно, якби в процесі роботи в архівах брали на облік і документи з історії інших областей, а потім обмінювалися тематичними картками.
Важливу роль у взаємній інформації може відігравати мікрофільмування і фотокопіювання документів. Зокрема, мікрофільмування фондів жандармських і охоронних установ, що зберігаються в ЦДІА УРСР у Києві, даліо б можливість обласним архівам глибше зрозуміти історію революційного руху на місцях. На перший випадок необхідно було б провести фотокопіювання описів цих фондів.
Вивчення історії краю — одне з основних завдань науково-дослідної діяльності архівів. У контакті з іншими установами, при мобілізації широкого кола громадськості, можна буде в ближчий час зібрати великий матеріал з історії краю і написати праці, які будуть вкладом у вивчення історії країни і відіграють велику роль у комуністичному вихованні трудящих.Только на основании тщательного изучения конкретного местного материала возможны серьезные исторические исследования общественного процесса. Центральным заданием местных исторических исследований является изучение истории области, района, города, села, колхоза, промышленного предприятия. Это задание непосредственно вытекает из решения ЦК КП Украины о создании на общественных началах истории городов и сел Украинской ССР. В статье рассматриваются источники местной истории, формы и методы их использования; показывается, какую роль играют и могут играть в этом государственные архивы как центры сосредоточения документальной базы.
- ↑ «Матеріали позачергового XXI з'їзду КПРС», К., 1959, стор. 57—58.