Історичні джерела та їх використання/1/Про складання наукової хроніки історії країни радянського періоду

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
В. П. Сидоренко
ПРО СКЛАДАННЯ НАУКОВОЇ ХРОНІКИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ

Вже давно назріла потреба у створенні повноцінної наукової хроніки радянського періоду історії України. Хронологія — одна з важливих історичних дисциплін, що встановлює дати історичних документів і подій, до останнього часу майже зовсім не розроблялася. Лише у 1957 р., у зв'язку з сорокаліттям Великої Жовтневої соціалістичної революції, була складена хроніка головних подій 1917–1918 рр. у вигляді додатків до деяких опублікованих документальних збірників.

Певний інтерес становить також спроба складання хроніки за перші 15 років розвитку Радянської України, видана у 1933 р. Однак вона носила поверховий характер і була позбавлена необхідної систематичності.

Розробка хронології післяжовтневого періоду історії України дуже складна.

Роки соціалістичного будівництва характеризуються небувалою в історії насиченістю подій. Жодна країна ще не розвивалась з такою швидкістю, як наша велика Батьківщина після перемоги Жовтневої революції. За найкоротший історичний строк була переборена вікова техніко-економічна відсталість Радянської країни і здійснено її перетворення в могутню індустріально-колгоспну державу. Вищих ступенів економічного розвитку, на які найпередовіші капіталістичні країни піднімалися протягом століть, наша соціалістична Батьківщина досягла протягом 10–15 років. Бурхливий розвиток економіки супроводжувався в нашій країні могутнім піднесенням культурного будівництва, новими явищами в житті радянського суспільства.

Уже в роки довоєнних п'ятирічок буквально кожний день нашої соціалістичної Батьківщини був відзначений видатними подіями: введенням до ладу нових заводів, фабрик, електростанцій, шкіл, клубів, кінотеатрів та інших культурно-освітніх установ. Поряд з цим безперервно виникали нові форми соціалістичного ставлення до праці і виробництва і найрізноманітніші вияви політичної і виробничої активності трудящих.

Всі ці виключно важливі події повинні знайти відображений в працях хронологічного характеру і одержати глибоке узагальнення у відповідних монографічних дослідженнях. Немає потреби доводити, що без точно встановлених дат подій неможливо дати правильне висвітлення історії. Більш того, загальновідомі приклади, коли встановлення точної дати документа зовсім змінювало уявлення істориків про ті або інші події.

У цьому зв'язку не можна не нагадати факт встановлення справжньої дати листа Й. Сталіна В. І. Леніну про напрям головного удару проти Денікіна у 1919 р. Це допомогло виявити вирішальну роль В. І. Леніна в розробці плану розгрому Денікіна, що необгрунтовано приписувалась в свій час Сталіну.

Ще й досі в історичній літературі, що вийшла за останні роки, зустрічається різне датування важливих подій.

Серед дослідників періоду відбудови народного господарства республіки 1921 —1925 рр. немає єдності у визначенні дати виникнення першої виробничої наради на Україні. Дискутуючи з приводу місця її виникнення — чи то на одеському заводі сільськогосподарського машинобудування ім. Січневого повстання, чи то на Полтавському паровозоремонтному заводі, дослідники не називають її точної дати, обмежуючись загальною вказівкою, що вона відбулась у листопаді 1923 р.

Ще більш плутані і суперечливі твердження зустрічаються з різних питань періоду боротьби за соціалістичну індустріалізацію країни і колективізацію сільського господарства. Так, дослідженню питання про виникнення соціалістичного змагання на Україні присвячено більше десяти кандидатських дисертацій, а також багато статей і брошур. Але жоден з авторів, що досліджують цю проблему, не вказує дати складання першого договору на соціалістичне змагання, дати виникнення першої ударної бригади на Україні.

У ході промислового будівництва, що широко розгорнулося, робітничі маси виявляли безприкладний трудовий героїзм, показували зразки високої продуктивності праці. Особливо відзначились в цьому відношенні будівники Дніпровської гідроелектростанції ім. В. І. Леніна, Харківського тракторного заводу і т. д. Але в жодній з праць, присвячених успіхам соціалістичної індустріалізації на Україні в 1926—1932 рр., не вказуються дати встановлення світових рекордів продуктивності праці.

Те ж саме можна сказати про дати виникнення таких важливих форм соціалістичного змагання, як висунення зустрічного промфінплану, змінно-зустрічне планування, госпрозрахункові бригади і т. д.

Навіть у таких працях, як II том «Історії Української РСР» не можна знайти дат з'їздів профспілок республіки, з'їздів ЛКСМУ, введення до ладу великих промислових підприємств, виникнення перших колгоспів і радгоспів та багато інших.

У більшості дослідників післяжовтневого періоду історії України вкоренилась неправильна практика ігнорування точного датування подій, що ними висвітлюються. Коли воєнний історик вважає своїм обов'язком вказати точну дату звільнення від ворога певного населеного пункту, то так само необхідно називати дати визначних перемог нашого народу в усіх галузях економічного і культурного будівництва. Не можна також не вказувати хоч би головних дат в житті і розвитку масових організацій трудящих.

Розробка повноцінної наукової хроніки вимагає глибокого вивчення широкого кола друкованих і архівних матеріалів. Одним із основних джерел для розв'язання цього завдання є комплекти газет, що видавались в роки досліджуваного періоду. Газетні матеріали містять опис і дати найважливіших подій господарського і культурного будівництва, в них опубліковані постанови ЦК КПРС і ЦК КП України, а також Радянського уряду.

Велику цінність становлять наведені в газетах дані про введення до ладу окремих промислових об'єктів, про приклади трудового героїзму трудящих республіки і т. д.

Однак в газетах 30-х років, а особливо 20-х років, багато подій взагалі не було відображено, а інші висвітлювались без зазначення точних дат. В ряді випадків у газетах з'являлись повідомлення про відкриття з'їздів, конференцій, нарад, але відомості про дальший хід і закінчення їх роботи вже не публікувались.

Нерідкі випадки, коли газети яскраво описують конкретні трудові подвиги представників робітничого класу або колгоспного селянства, але не повідомляють дати їх здійснення.

Багато питань, зв'язаних з проблемою піднесення матеріального добробуту і культурно-технічного рівня трудящих, висвітлювалося на сторінках газет нерегулярно і поверхово. До того ж окремі дати, що називалися в газетах, неточні.

Значну цінність для складача хронології післяжовтневого періоду історії України становлять також комплекти журналів, що систематично висвітлюють важливі події по окремих галузях промисловості, сільського господарства, культурного будівництва і т. д.

Обов'язковим джерелом для складання хронології є збірники узаконень і розпоряджень Радянського уряду СРСР і Української РСР. В них зосереджені важливі документи, що відбивають головні питання державного, господарського і культурного будівництва на Україні. Але вони не охоплюють значної частини поточних рішень Союзного уряду і уряду Української РСР. Так, в Збірник Узаконень не були включені рішення Радянського уряду про нагородження передових виробничих колективів, кращих представників робітничого класу і інженерно-технічних працівників, що показували найвищі зразки соціалістичного ставлення до праці у період довоєнних п'ятирічок.

Поряд з друкованими джерелами для розробки наукової хронології потрібно глибоко вивчити фонди історичних і партійних архівів, зокрема такі важливі фонди Центрального державного архіву Жовтневої революції і соціалістичного будівництва УРСР, як фонд Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету, Всеукраїнської Ради Професійних Спілок, Ради Народних Комісарів (тепер Ради Міністрів УРСР), Державної Планової Комісії УРСР, Народного Комісаріату Робітничо-Селянської Інспекції, Народного Комісаріату земельних справ, Народного Комісаріату освіти.

Одним із важливих завдань складання наукової хроніки є відбір до неї дат історичних документів і подій. Для найбільш правильного вирішення цього питання хроніка повинна розроблятися по певних тематичних розділах.

Ми вважаємо доцільним групувати хронологічні дати по таких основних розділах.

1. Дати найбільш важливих рішень Комуністичної партії і Радянського уряду з питань внутрішньої і зовнішньої політики.
2. Дати основних подій, що відбивають хід економічного будівництва на Україні.
3. Дати, що відбивають факти виявлення політичної і виробничої активності українського народу в боротьбі за побудову соціалізму в нашій країні.
4. Дати головних подій і фактів, що характеризують успіхи культурного будівництва на Україні і невпинного підвищення рівня матеріального добробуту трудящих.

В першу чергу необхідно відзначити в хроніці дати опублікування основних рішень Комуністичної партії і Радянського уряду. Для цього, поряд із збірниками резолюцій з'їздів, конференцій і пленумів ЦК КПРС і ЦК КП України, а також Збірників Узаконень і розпоряджень Робітничо-Селянського уряду СРСР і Української РСР необхідно використати чотиритомне видання «Директиви КПРС і Радянського уряду по господарських питаннях», газетні фонди і «Довідники партійного робітника», що систематично видавалися.

Дуже відповідальним є тематичний розділ, що охоплює головні дати історичних документів і подій, зв'язаних з економічним будівництвом на Україні. В цю частину хроніки повинні бути включені дати початку будівництва і вступу до ладу крупних заводів, фабрик, шахт, електростанцій, залізниць, а також створення найбільш відомих своїми господарськими успіхами машинно-тракторних станцій, радгоспів, лісгоспів і колгоспів. Встановлення всіх цих дат вимагає докладного вивчення друкованих джерел, газетних фондів і архівних документів.

Виключна увага повинна бути приділена датам історичних документів і подій, що відбивають велике політичне і трудове піднесення українського народу в боротьбі за перемогу соціалізму і побудову комунізму в нашій країні. Тут треба назвати точний час виникнення основних форм соціалістичного ставлення до праці і виробництва, дати встановлення світових рекордів продуктивності праці в різних галузях промисловості і сільського господарства.

Центральне місце в цьому розділі хронології повинні займати дати, що характеризують боротьбу українського народу за мир, за свободу і незалежність народів колоній, укріплення дружби і братерського співробітництва країн соціалістичного табору і т. д.

Велика увага хроністів повинна бути приділена іншим важливим питанням. Суспільно-економічні процеси, що мають місце на Україні, нерозривно зв'язані з подіями, які відбуваються по всій Радянській країні. Братерська дружба народів СРСР, що є однією з «головних рушійних сил розвитку радянського суспільства, знаходить свій вияв у численних фактах і подіях, які в першу чергу повинні знайти всебічне відображення в науковій хронології історії України. Видне місце в хроніці повинно також належати датам, що розкривають головні факти економічного і культурного співробітництва Української РСР з Польщею, Чехословаччиною, Угорщиною й іншими країнами соціалістичного табору.

Особливе значення має розроблення хроніки, зв'язаної з історією культурного будівництва. В ній мають бути з'ясовані найважливіші дати, зв'язані з ліквідацією неписьменності і малописьменності трудящих Української РСР, могутнім розгортанням сітки початкових і середніх шкіл, небувалими масштабами розвитку середньої спеціальної і вищої освіти, розквітом науки, літератури і мистецтва.

Ця частина хронології вимагає великої дослідницької роботи, вивчення не лише друкованих джерел, газет і журналів, а й численних архівних фондів, насамперед таких фондів ЦДАЖР УРСР, як фонд Народного комісаріату освіти, Народного комісаріату Робітничо-Селянської Інспекції, Державної Планової Комісії, Народного комісаріату праці, Всеукраїнської Ради Професійних Спілок та багатьох інших.

До числа важливих проблем, які необхідно відбити в хроніці, належать питання невпинного піднесення матеріального добробуту робітників, колгоспників, соціалістичної інтелігенції, діяльність радянських, профспілкових, комсомольських організацій, розвитку транспорту і зв'язку, внутрішньої торгівлі і споживчої кооперації і т. д.

Відбір дат, що включаються до наукової хроніки, органічно зв'язаний з своєрідністю того або іншого конкретно-історичного етапу в розвитку нашої Батьківщини.

Специфічні завдання виникають при складанні хроніки періоду іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни і особливо Великої Вітчизняної війни. Тут основна увага повинна бути зосереджена на встановленні точних дат найбільш значних воєнних операцій і боїв на території республіки, визволення населених пунктів України від фашистських окупантів, головних фактів діяльності підпільних партійних організацій і партизанського руху, а також інших форм виявлення радянського патріотизму українського народу.

Особливе значення має складання хроніки періоду розгорнутого комуністичного будівництва. Складачі її повинні зафіксувати дати виникнення всіх нових величних явищ у житті радянського суспільства. Вони лавинні відповісти на питання про те, коли і де була організована на Україні перша бригада комуністичної праці і перша народна дружина, коли були поставлені в Криворізькому залізорудному басейні світовий рекорд проходки штреків, а в Запоріжжі — світовий рекорд швидкісного сталеваріння.

Красномовні дати хронології можуть висвітлити важливі етапи розвитку руху бригад і ударників комуністичної праці, руху гагановців, нових форм руху винахідників і раціоналізаторів, загального піднесення творчої ініціативи мас у боротьбі за дострокове виконання семирічного плану.

Значне місце в хроніці періоду розгорнутого комуністичного будівництва повинні займати міжнародні події і факти, що характеризують героїчні зусилля радянського народу за збереження миру в усьому світі і знищення колоніалізму.

В хроніці повинні бути наведені не лише дати важливих історичних документів і подій. Перед авторами хроніки стоїть відповідальне завдання виділити в першу чергу дати тих документів і подій, які відбивали б зміст головних процесів розвитку нашої соціалістичної Батьківщини на певних етапах.

В. І. Ленін у статті «Про державу» писав: «Найбільш надійне в питанні суспільної науки і необхідне для того, щоб дійсно набути навичку підходити правильно до цього питання і не дати загубитися в масі дрібниць або величезній різноманітності думок, які борються, — найбільш важливе, щоб підійти до цього питання з точки зору наукової, це — не забувати основного історичного зв'язку, дивитись на кожне питання з точки зору того, як певне явище в історії виникло, які головні етапи в своєму розвитку це явище проходило, і з точки зору цього його розвитку дивитись, чим дана річ стала тепер»[1].

Так, в хроніці періоду іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни основне місце повинно належати датам воєнноісторичних подій, в період боротьби за соціалістичну індустріалізацію країни — фактам промислового будівництва, в 1945— 1953 рр. — процесам відбудови і дальшого розвитку всіх галузей народного господарства і т. д.

Історична хроніка має сприяти подоланню шкідливих наслідків культу особи Сталіна. Вона з науковою переконливістю показує повну неспроможність порочних концепцій, прихильники яких приписували всесвітньо-історичні перемоги радянського народу тільки заслугам одного Сталіна. Хронологічні таблиці повинні відображати загальну картину героїчних подвигів робітників, колгоспників, радянської інтелігенції, Комуністичної партії, Радянського уряду, місцевих партійних, радянських, профспілкових, комсомольських організацій.

Наукова хроніка повинна також показати діяльність видатних діячів Комуністичної партії, які загинули в період культу особи.

Серед видатних діячів Комуністичної партії, необгрунтовано репресованих в період культу особи, багато хто відігравав визначну роль в історії України. Це, насамперед, В. Я. Чубар, С. В. Коссіор, П. П. Постишев, І. Е. Якір, В. П. Затонський, Н. Н. Демченко, К. В. Сухомлин, Я. Гамарник, І. І. Межлаук та ін. Хроністи повинні відобразити їх діяльність у зв'язку з певними історичними подіями періоду іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни, а також мирного соціалістичного будівництва.

Гідне відбиття може знайти в хронології діяльність таких необгрунтовано усунутих від активної роботи в період культу особи, глибоко відданих справі комунізму, випробуваних керівників, як Г. І. Петровський, А. Г. Шліхтер, М. І. Подвойський. Важливим завданням хроністів є поновлення дат яскравих подій періоду Великої Жовтневої соціалістичної революції і громадянської війни, зв'язаних з іменами прославлених героїв боротьби за встановлення і зміцнення Радянської влади на Україні — В. Антонова-Овсієнка, П. Дибенка, І. Федька, І. Дубового, В. Примакова, І. Клименка, Ю. Коцюбинського й багатьох інших.

Велике принципове значення має безпосереднє формулювання хронологічних записів.

Радянський історик не може бути простим літописцем, навіть коли він складає хроніку. В кожному записі повинна бути вказана не лише дата, а й значення даної події, назва населеного пункту або промислового підприємства, з яким вона зв'язана. Хронологічні записи повинні носити бойовий характер, бути пройняті справжньою партійністю, глибокою гордістю за нашу соціалістичну Батьківщину.

Наукова повноцінна хроніка потребує наукового довідкового апарату. Прізвища героїв громадянської війни, новаторів виробництва, назви промислових підприємств, вміщених у хроніці, можуть бути незнайомі сучасному читачу. Про них слід давати короткі довідкові примітки.

Окремі явища господарського або культурного життя радянського суспільства протягом часу зникали або змінювали свій зміст чи призначення. В кінці 20-х — на початку 30-х років помітну роль у підготовці кадрів радянських спеціалістів відігравали так звані робітничі університети. Природно, що укладачі хронології повинні про них сказати, але через те, що вони перестали існувати уже більш як 25 років тому, згадка про них повинна супроводжуватися відповідною приміткою. Більше того, в довідкових примітках тепер уже мають потребу такі недостатньо знайомі підростаючому поколінню поняття, як робітфак, комнезами, МОДР, а також віджилі соціальні явища — біржі праці, трудові колективи безробітних, наймицтво й багато інших. Всі дати і документи, що стосуються цих явищ, також повинні одержати своє чітке і коротке пояснення в спеціально складених довідкових примітках.

XXII з'їзд КПРС поставив перед радянськими істориками великі і відповідальні завдання. Вони повинні створити повноцінні марксистські праці, що узагальнять практику соціалістичного і комуністичного будівництва в СРСР. Велику роль повинні відігравати хроністи, що складають суворо науковий партійний літопис подій, які відбуваються. Історики України під мудрим керівництвом Комуністичної партії справляться з цим завданням і створять глибокі узагальнюючі дослідження, гідні великого радянського народу.

В. П. Сидоренко
О составлении научной хроники истории Украины советского периода
Резюме

Научная хронология советского периода истории Украины до последнего времени не разрабатывалась. Между тем создание глубоких исследований по вопросам истории социалистического и коммунистического строительства невозможно без научной хроники. Должна быть выработана четкая методология составления хронологии. Необходимо, чтобы в ней нашли отражение важнейшие решения Коммунистической партии и Советского правительства, главные события социалистической индустриализации республики, коллективизации сельского хозяйства, культурной революции, которые произошли в стране. В хронологию необходимо включать также даты, связанные з жизнью и деятельностью руководящих кадров Коммунистической партии Украины, выдающихся новаторов и передовиков производства. Создание научной хронологии истории республики советского периода к 60-летию Великой Октябрьской социалистической революции — важное и ответственное задание историков Украины.

——————

  1. В. І. Ленін, Твори, т. 29, стор. 420—421.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.