Історичні джерела та їх використання/1/Форми документів актових книг Кременецького земського суду
| ◀ Палеографічні особливості актових книг кременецьких судів XVI ст. | Історичні джерела та їх використання Форми документів актових книг Кременецького земського суду (В. Д. Чунтулова) |
Про складання наукової хроніки історії країни радянського періоду ▶ |
|
Актові книги Кременецького земського суду збереглися за 1568—1647 рр. Як і книги Кременецького гродського суду, вони сформовані із розсипу[1]. За деякі роки книг зовсім немає. Документи актових книг за 1568—1595 рр. збереглися в незначній кількості, майже кожний аркуш пошкоджений, тому неможливо точно простежити, коли з’являються ті чи інші форми документів та на яких етапах відбулися їх зміни.
У перші роки досліджуваного періоду визначне місце посідає така різновидність документа, як скарга. Скарги розповідають про взаємні наїзди шляхти, побиття підданих, захоплення майна тощо. У скарзі, як і в інших видах актових документів, можна визначити вступну частину, зміст і закінчення. На початку скарги завжди ставилась дата. Наприклад, «Лета божого нароженя тисяча пятьсот шестдесят осмого м[еся]ца сентября второго дня».
У вступній частині розповідається про склад суду, час судового засідання, про особу скаржника і відповідача. «Пришодши перед мене Андрея Куневского земского а Савина Єловицкого, подсудка земского кремянецкого в роках судових з сейму городенского зложаних войт жолобецкий Олифер Струк с подданими господарскими людми жолобецкими жаловал і оповедал иж дей...» Потерпілий викладає зміст скарги. Для обслідування шкод чи поранення суд виділяє возного. Останній теж розповідав перед судом бачене ним: «возний перед нами в суду земском повторе очевисто визнал…»
Форми вступної частини були різні. Так, у 1568 р. одна з скарг мала такий вступ: «В роках судових от єго королевское мити з Сейму городенского уфалених коториє у поветах судити почали по виволеню сейму городенского в шести неделях в року тепер идучом шестдесят осмом мця августа двадцат четвертого дня перед судом зуполним земским кремянецким в замку господарском в Кремянцу Андреем Сахновичем Куневским судею земским кремянецким а Савином Гневашовичем Яловицким подсудком земским кремянецким пан Федор Новоселецкий кремянецкий бурмист і радци і все посполство мещан места кремянецкого жаловали і оповедали о том іж дей того ж дня»[2]. Далі детально викладався зміст скарги (наїзд на маєток), потім свідчення возного та закінчення; останні частини такі ж, як і у попередній скарзі.
У скарзі за 1578 р. ми зустрічаємось ще з одним видом вступної частини. З аналізу документів можна встановити, що найбільш поширені були дві форми вступної частини. Ось одна з них: «Перед нами Антоном Яловицким судею а Савином Яловицким підсудком врядниками земскими кремянецкими в роках судових земских коториє ся судити почали на завтриє святоє троици римского свята в року теперешнем семдесят осмом ставши очевисте у суду земского оповедала земянка»[3].
Другий варіант: «На роках судових земских кремянецких коториє ведле порядку статувого судитися почали на завтриє святоє троици римского свята в року теперешнем тисяча пятсот семдесят осмом пришедши перед нас Антона Гневашевича Яловицкого судю а Савина Гневашовича Яловицкого подсудка врядниками земских кремянецких земяне єго королевскоє млти повету кремянецкого жаловали і оповедали».
Викладення змісту скарги залишається без змін. Закінчення її найчастіше таке: «І просили аби тая жалоба і оповеданє их до книг судовых земских кремянецких записано било а так ми тую жалобу і оповеданє их до книг записати казали»[4].
З 1597–1602 рр. форма скарги усталюється. Вступ в основному буває такий: «На роках судових земских кремянецких в шест надел по трех кролех римском святе в року звишнаписаном і судовне отправоват зачатих перед нами Янушом Жабокрицким судею а Гавриилом Головинским подсудком врядниками судовими земскими кремянецкими облично ставши у суду пан Демян Андрузкий сам от себе і именем братанков своих пана Григория пана Тимофея Андрузких жаловали і оповедали...» Зміст скарги і свідчення возного викладалися більш стисло. Закінчення зведено до слів: «што все для памяти до книг єст записано»[5].
З 1617 р. документи актових книг почали записувати з заголовками. Скарги, зокрема, називалися протестаціями або оповіданнями, але форма їх викладу не змінилась.
Поширеним видом документів актових книг є також свідчення возних. Зміст їх різний: про вручення судових позовів, про обстеження шкод при наїздах на маєтки, про передачу проданих чи закладених маєтків та ін. Але найбільш поширеним було свідчення возних про вручення позовів до суду. Цей документ починався з визначення дати.
Свідчення возних — найкоротші документи в актових книгах. У вступній частині їх йдеться про прибуття возного до суду, в змісті вказується, кому були вручені позови і від кого, визначається час судового засідання. Сам зміст позову викладається дуже стисло, буквально в кількох словах: «о подданих єго отчизних што ширей на позве описано»[6]. Такий стислий виклад змісту залишився і в наступних роках. Закінчення цього документа має постійну форму: «а так ми тоє очевистоє возного сознанє в книги земские записати казали» або ж: «которое очевистоє возного сознанє принявши до книг земских єсмо казали записати».
Починаючи з 1595 р. форма свідчення набирає постійного характеру для всіх наступних років. Дата вказувалась завжди так: «Року тисяча пятсот девятдесят пятого мца ноября третего надцатого дня». Вступна частина: «На роках судових земских кремянецких по святом Михайле римском святе в шест недел в року теперешнем деветдесят пятом припалих і судовне отправовати зачатих перед нами Янушом Жабокрицким судею а Михайлом Краєвским подсудком врядниками судовими земскими повету кремянецкого постановившися очевисто возний повету кремянецкого Офанас Пахинский ку записовано до книг таковими слови сознал»[7].
Як уже відзначалось, зміст такого документа викладався стисло. Це становище збереглося до 1647 р. Коли документи почали вписувати в книги із заголовками, такий документ іноді називався реляцією возного, але ні формою, ні змістом він не відрізнявся від свідчення.
В книгах земського суду визначне місце займають документи юридичного характеру: шлюбні контракти, купчі, дарчі, закладні тощо. Без запису їх в книги земського суду вони були недійсними. Дуже часто ці документи переносились із гродських книг.
У 1568 р. шлюбний контракт мав таку форму. Дата: «Лета божого нароження тисяча пятсот шестдесят осмого мца сентября пятого дня». Вступна частина: «В роках судових от єго королевское мти з сейму гроденского уфалених коториє ся повиволеню сейму валного городенского в шести неделях в року шестдесят осмом судит почал пришодши і постановившися в замку єго королевское мити в Кремянце перед нами судом зуполним Андреем Юхновичем Куневским судею а Савином Гнєвашовичем Яловицким подсудком врядниками земскими повету кремянецкого пан Сидор Федорович Корницкий оповедал і добровольне а очевисто до книг земских слови визнал».
Чоловік розповідав суду, з якої сім’ї його дружина та який посаг за нею він одержав. В свою чергу він записував за дружиною частину своїх маєтків на суму, рівноцінну посагу, на що давав свій лист, який тут же занотовувався в книзі. Закінчення документа: «а так ми тое оповеданє і доброволноє очевистоє визнане пана бидора Корницкого і лист єго записаний за прозбою єго до книг зем'ских слово в слово записат казали і випис с книг малжонце єго пане Людмиле за уснйм прошением его с печатми нашими на то дали писан у Кремянцу»[8].
В 1596 р. в оформленні шлюбного контракту з’явилися деякі відміни. Змінився запис дати: «Року божого нароження (1596) мца июля 22 дня». Вступна частина: «На роках судових земских кремянецких в шест недел по святой троици римском святе в року деветдесят шостом припалих і судовие отправовати зачатих нами Янушом Жабокрицким судею а Михаилом Краев- ским подсудком врядниками земскими кремянецкими ставши очевисто пан. Федор Исернский». Заявник доповідає суду, що дає дружині лист на частину своїх маєтків: «Я Федор Исернский сознаваю тим моим листом нинешним і на потом будучим кому того будет потреба ведати што з воле а з презреня божого понял есми за себе в стан святий малжонский дочку пана Федора Михайловича Ледуховского панну Зофею по которой взял єсми от его мл. пана Федора посаг і виправу так грошми готовими...» Далі в листі перелічується есе майно, яке його дружина одержала в посаг. Тут же в листі зазначено, що такий документ складався згідно з статутом. Лист підписували свідки, ставилася дата[9].
Близьким за своїм змістом і формою до шлюбного контракту є дарчий лист, який зустрічається в актах з 1568 р.
У вступній частині дарчого листа зазначався час і склад земського суду. Далі визначалася особа, якій призначався дарчий лист, а також містився детальний опис дарованого маєтку чи майна. У кінці листа вказується, що його підписали свідки та приклали свої печатки. Вказувались дата та місце, де був написаний лист. Дарчий запис закінчується так: «которий тот лист увес слово от слова при устном і очевистом сознаню пана Василия Лосятинского за прозбою єго до книг земских кремянецких записати єсмо казали»[10].
Подібну форму мав тестамент (заповіт). Вступна частина така ж, як у дарчій. Тестамент для запису в актових книгах складала особа, яка була заінтересована в ньому: «І просил пан Мартин Осемборовский именем малжонки своєй аби тот тестамент до книг земских кременецких уписан бил которого ми тестаменту огледавши єго для вписованя до книг приймуючи перед собою читати казали которий тими словами єст написан». Далі йшов текст: «Во ймя божоє станся кгдиж всякие речи света сего скаженю і знищеню подани сут а што.писомо не бывает обяснено то часом с памяти людское сходит про то я Фекла Дашковна Дедеркаловна єстем на теле хора еднак же будучи при доброй памяти зуполном разуме а не хотечи детей своих не розправивши зоставити сим тестаментом остатней воли мої со- знаваю і так мети хочу коли мене пан бог с того света поволати будет рачит душу мою в руки опеку господу богу поручаю...»[11] Потім детально описувався розподіл рухомого та нерухомого майна. У кінці підтверджуються підписи свідків і особи, що дає тестамент, та дата написання. Така форма тестамента зберігалася в основному протягом років.
До цієї ж групи документів належать й купчі. Купчі записи — досить поширений документ актових книг, їх не лише записували безпосередньо до книг, а й дуже часто переносили із книг гродських судів. Це зумовлювалось тим, що записи в земських судах мали юридичну силу. Форма купчих була досить постійною.
В купчій за 1595 р. вступна частина така: «На роках судовых земских кремянецких водлуг конституции по святом.Михаиле римском святе в шест недел в року звишменованом припалих і судовие отіправоват зачатих перед нами Янушом Жабокрицким судею а Михаилом Краєвским подсудком врядниками земскими кремянецкими ставши очевисто».
У листі, який давала особа, що продавала маєток, викладалася суть справи. Лист повністю вписувався в актову книгу. В одному з них, наприклад, говорилось: «Я Иван Мицевич Минковский явно чиню і визнаваю сам на себе моим листом каждому кому того потреба будет ведати теперешним і на потом будучим иж я ведаючи то справа посполитого иж волно каждому шляхтичу власностю своєю водлуг воли своєє шафоват а будучи потребен єсми пинезей кром всякого примушеня власностю сам по своей доброй воли розмисливши се на то добре продал єсми…» Далі описуються широко права покупця, об'єкт продажі тощо. На закінчення купчої говориться: «Дал сей мой лист з моєю печатю до которого за усною очевистою прозбою моєю их млт панове і приятеле мои печати свои приложивши і руки власниє подписати рачили хто писати умел»[12]. Потім йде перелік свідків, що підписались під листом та поставили свої печатки.
По такій же формі вписувалися і закладні записи.
Крім приватних документів, велике місце в записах актових книг займають документи судові: декрети, апеляції, зиски, угоди, квитанції, пленинотенції[13].
У книгах Кременецького земського суду із судових документів зустрічаються ще диляція, розпис, евазія. В гродських книгах подібних документів не знайдено за досліджуваний період. В земських книгах вони появилися в 20-х роках XVII ст.
Диляція — це документ про відстрочку розгляду судової справи, викликану різними причинами: хворобою або від'їздом однієї з сторін, необхідністю відшукати відповідні документи для подання у суд тощо.
Вступна частина така ж, як і в інших документах. Далі називаються сторони, які беруть участь у судовій справі, та вписується повністю позов, де детально викладається зміст судової справи. При цьому обов'язково повинні бути присутніми як відповідач, так і позивач, «а по вичитаню позву сторона обедве поводовая і позваная сами очевисто у суду будучи в той справе межи собою квинтровертовали».
Наводиться також причина, через яку відкладається розбирання судової справи, і згода на це суду.
Розпис — документ про перенесення справи на наступне судове засідання. У розписі не розкривається зміст справи, лише називаються особи, між якими ведеться справа, а також вказується, що справа відкладається до наступного засідання суду: «теди стороне обедве тиє присяги за тими декретами вишеменованими на роках теперешних припадаючим до роков пришлих земских кремянецких по первой по теперешних сужоних розписами на которих і рок кром припозву заховали щто им суд нинешний ствердивши то все для памяти до книг земских записати казали і єст записано»[14].Евазія — в перекладі відвід. Цей документ звільняв відповідача від позову, якщо позивач не з'являвся у строк до суду, або коли відповідач спростовував доводи позивача і був виправданий. Вступна частина його така ж, як й інших документів цього періоду. Далі визначалося, між ким ведеться судова справа, повністю вписувався позов, в якому детально викладався зміст її. Після цього виносилось рішення суду.
Останні документи не дуже поширені, в книгах вони мають постійну форму.
Розглядаючи документи актових книг Кременецького земського суду, можна сказати, що вони мають більш постійні форми, ніж документи Кременецького гродського суду. Цей суд почав діяти значно пізніше, ніж гродський суд. Він перейняв від гродського суду уже вироблені форми документів.
Зміни, що відбулися в документах в давній період, простежити не можна, бо книги збереглися тільки за 1568–1571 рр., а за 1572–1593 рр., за окремими винятками, загинули.
З кінця XVI ст. (1596–1600 рр.) форма документів стає більш сталою. Тільки з часом збільшується число різновидностей документів.
Характерними видами документів за 1570–1600 рр. є скарги, свідчення возних, купчі, дарчі, закладні, тестаменти. В наступні роки з'являється більше документів судового характеру: декрети, зиски, апеляції, угоди та ін.
Автор освещает эволюцию форм документов актовых книг Кременецкого земского суда за 1568–1647 гг. На основании детального анализа текстов книг констатируется, что в конце XVI ст. форма документов становится более определенной, а со временем увеличивается только число разновидностей документов, появляется больше документов судебного характера: декреты, иски, апелляции, соглашения и др., в то время как в конце XVI ст. преобладали жалобы, купчие, дарственные, закладные, тестаменты.
- ↑ Ця стаття є продовженням вивчення основних видів документів Кременецького гродського і земського судів (див.: В. Чунтулова, Форми документів актових книг Кременецького гродського суду, «Науково-інформаційний бюлетень», 1960, № 4 (42).
- ↑ ЦДІА УРСР, ф. 22, кн. 1, арк. 14; ф. 22, кн. 5, арк. 4б.
- ↑ Там же, кн. 5, арк. 4б.
- ↑ Там же, кн. 6, арк. 22.
- ↑ ЦДІА УРСР, ф. 22, кн. 13, арк. 294.
- ↑ Там же, кн. 1, арк. 23.
- ↑ Там же, кн. 9, арк. 337.
- ↑ ЦДІА УРСР, ф. 22, кн. 1, арк. 20—22.
- ↑ Там же, кн. 9, арк. 379.
- ↑ ЦДІА УРСР, ф. 22, кн. 12, арк. 82.
- ↑ Там же, кн. 9, арк. 640—641.
- ↑ ЦДІА УРСР, ф. 22, кн. 9, арк. 155.
- ↑ Їх опис див.: В. Чунтулова, Форми документів актових книг Кременецького гродського суду.
- ↑ ЦДІА УРСР, ф. 22, кн. 26, арк. 105.