Історія козаччини/Наступники Мазепи

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
XI. НАСТУПНИКИ МАЗЕПИ.
Пилип Орлик.

Козаки, що перейшли до Молдави, не тратили надії, що їм поталанить іще вернутися на рідну землю. На місце Мазепи вони вибрали новим гетьманом Пилипа Орлика. Він був ґенеральним писарем і найвірнішим другом покійного гетьмана, вони разом укладали пляни боротьби проти Московщини й разом мусіл и залишити Україну.

Орлик зараз узявся впорядковувати державні справи України. На військовій раді 1710. р.

складено першу конституцію України, тобто основні державні закони. Головним законодатним тілом мала бути ґенеральна рада, що повинна сходитися тричі на рік; до неї мала належати ґенеральна старшина, полковники та по одному козакові з кожного полку. Викопну владу має гетьман, який править при співучасти ґенеральної старшини. Державний скарб відділяється від гетьманського; на утримання гетьмана і старшини призначується окремі маєтности. Гетьман має дбати, щоб на простих козаків і селян не накладали великих тягарів і податків, панщини й робіт; має дати опіку козацьким удовам і сиротам. Запорозькій Січі мають бути збережені давні права.

Орлик робив заходи, щоб собі приєднати союзників до боротьби з Московщиною. Йому вдалося намовити турків і татар до війни з москалями. Орлик із своїм військом ходив аж під Білу Церкву, скрізь почалося повстання. Але цар Петро з великим військом перейшов на Правобережжя, й Орлик мусів уступати. Над Прутом 1711. р. прийшло до битви між турками й москалями. Цар Петро мало що не дістався в турецький полон і мусів миритися; він згодився залишити Правобережну Україну й не турбувати козаків у Новій Січі. Орлик пробував іще при допомозі турків добути собі владу на Правобережжі, але його сили були вже за слабі.

Знеохочений, він виїхав із Молдави до Швеції і вже до кінця життя залишився поза Україною. Він їздив по різних краях і пробував приєднати різні держави до війни з Московщиною, але всі ці заходи не довели до нічого. Лівобережна Україна залишилася під владою Росії, правобережна під Польщею. Пилип Орлик вернувся ще раз до Молдави і вмер у Ясах 1742. р.

Іван Скоропадський.

Ще перед битвою під Полтавою цар Петро наказав вибрати иншого гетьмана на місце Мазепи. Козаки вибрали старенького добрячого полковника Івана Скоропадського (1708—1722. р.). Він мав дуже важке гетьманування. Цар не дозволяв йому робити нічого корисного для України, а наказував вести все так, щоб українська держава як-найскорше впала.

При гетьмані цар поставив одного зі своїх міністрів, щоб наглядав над гетьманськими справами і з України робив московський край. Цар далі нищив українські полки далекими походами й важкими роботами на каналах, на Україну посилав що раз більше й більше москалів. Уже й на козацьких полковників назначували москалів. Але Скоропадський не тратив надії на кращу будуччину України й нишком поволі порядкував усе на добро українського народу.

Щоб не дати цареві знищити дорешти Україну, гетьман поїхав до Петербургу. Цар приняв його неласкаво й заявив, що на Україні буде заведений уряд на московський лад, Малоросійська Колєґія: всі українські справи козаки мають вести разом із москалями. Скоропадський побачив, що цар має твердий намір знищити цілком гетьманщину. Він цим так зажурився, що заслаб і, як вернувся з дороги, вмер у своїй столиці, у Глухові.

Козаки владили йому величаві похорони. Наперед ішли два відділи пішого війська. Старшина мала рамена поперевязувані чорними стрічками. Довбуші били в тарабани, покриті сукном, так що голос добувався глухий; труби жалісно грали. За військом несли прапор і хоругву гетьманську, спущену вниз до землі. Далі їхали на конях два козаки, поперебирані за лицарів у зброї й шоломах; шаблі держали за вістря. За ними вели три коні поприбирані, але без їздців, потім знов їхали два лицарі, таксамо прибрані. Духовенство, священики й діякони йшли парами. Далі несли булаву й бунчук, пообвязувані чорним серпанком. Домовину з тілом гетьмана несли на марах гетьманські слуги й гайдуки; окремо їхав похоронний віз, оббитий чорним сукном, запряжений шістьма кіньми,
Історія України-Русі. 1912. Гетьман Іван Скоропадський.jpg
Гетьман Іван Скоропадський.

прибраними в чорні покривала. За тілом ішла гетьманська вдова, ґенеральна старшина, полковники, козаки й велика юрба народу. По похоронних обрядах і молитвах, військовим звичаєм, вистрілено з гармат у честь померлого, потім військо стріляло з рушниць, ще раз глухо затарахкотіли тарабани, заграли жалібно труби, прощаючи в-останнє гетьмана, і на труну посипалися грудки землі…

Павло Полуботок.

Цар Петро не дозволив уже вибрати нового гетьмана: Україною мала правити «Малоросійська Колєґія« , на половину складена з москалів. Гетьмана заступав чернигівський полковник Павло Полуботок в уряді наказного гетьмана (1722—1724).

Полуботок був щирий патріот і сміливий чоловік, він думав гостро звернутися проти московських порядків. На його пораду з усіх сторін України пішли до царя прохання привернути давній лад на Україні й дозволити вибрати гетьмана.

Розлютився цар Петро й казав приїхати Полуботкові до Петербургу. Перед царем Полуботок сміливо висказав свої думки. Він докоряв цареві за те, що Московщина нищила українські права, нагадав йому праці й походи козаків і сказав:

— За все те ми, замісць вдяки — здобули тільки зневагу й ненависть, попали в останню неволю. Ми мусимо платити данину, копати вали й канави, сушити болота непрохідні, гинемо цілими тисячами від утоми, голоду й нездорового повітря. Над нами панують московські старші, що не знають прав і звичаїв наших, їм усе вільно робити з нами.

Розгніваний Петро крикнув, що Полуботкові за це буде смерть, і велів замкнути його до вязниці. Але гетьман сказав відважно:

— Заступаючися за Україну, я не боюся ні кайданів, ні тюрми. Краще мені найгіршою
Наказний гетьман Павло Полуботок.
смертю вмерти, ніж дивитися на загальну погибіль земляків моїх.

У вязниці Полуботок смертельно заслаб. Тоді цар прийшов сам до нього, щоб гетьман простив йому гострі слова, але Полуботок не простив цареві, а відповів:

— За невинне страждання моє й моїх земляків будемо судитися у спільного й нелицемірного судді, Бога нашого: незабаром станемо перед ним, і він розсудить Петра з Павлом.

Зараз потім умер Павло Полуботок у вязниці; незадовго після того закінчив життя й цар Петро.

Данило Апостол.

По смерти Петра І. його наслідник дозволив вибрати гетьмана. Українці приняли цю вістку з великою радістю. У Глухові на майдані зібралося козацьке військо, посередині покладено гетьманські відзнаки. Почалися вибори. Всі в один голос заявили, що гетьманом має бути Данило Апостол.

Новий гетьман був один зі старих полковників, товаришував із Мазепою й добре памятав часи самостійности України; всі мали надію, що він поведе державу доброю дорогою. І справді Апостол за своє недовге гетьманування (1727—1734) зробив багато корисного для України. Він наказав списати всі українські закони в одну книгу, поправив козацький суд, упорядкував військовий скарб. Він добився того, що запорожцям дозволили вернутися на стару Січ.

Але по смерти Апостола цариця Анна знов заборонила вибирати гетьмана і прислала на Україну московських урядовців.
Гетьман Данило Апостол.