Кобзарь (1876)/Том 1/І небо невмите
| ◀ За сонцем хмаронька пливе | Кобзарь. Том 1 І небо невмите |
Мов за подушне оступили ▶ |
|
|
І небо невмите, і заспані хвилі,
І по-над берегом геть-геть,
Неначе пьяний, очерет
Без вітру гнеться. Боже милий!
Чи довго буде ще мені,
В оцій незамкнутій тюрмі,
По-над оцім нікчемним морем,
Нудити світом?… Не говорить —
Мовчить і гнеться, мов жива,
В степу пожовклая трава;
Не хоче правдоньки сказать,
А більше ні в кого спитать…