Кобзарь (1876)/Том 1/За сонцем хмаронька пливе

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Для інших версій цієї роботи див. За сонцем хмаронька пливе.

За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає,
І сонце спатоньки зове
У синє море; покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину...
Очам любо... годиночку —
Малую годину —
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...

А туман — неначе ворог —
Закривав море, [1]
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповив тобі душу,
Й не знаєш, де дітись.
І ждеш ёго, того світу,
Мов матери діти...




  1. І знову тьма, і не знаєш,
    Де дітися в світі;
    А ніч темная та чорна,
    І довго до світу. (Перш. рукопис.)