Перейти до вмісту

Австро-руські спомини (1867–1877)/Додаток/Лист Січовика до М. Драгоманова

Матеріал з Вікіджерел
 
ДОДАТОК.
Лист Січовика до М. Драгоманова.

Відень 22 квітня 1873 р.

Високоповажні Михайле Петровичу! Хвалився я, що до неділі Вам писатиму, а тут второк вже наскочив и я взявся за письмо, и не знаючи, чи зівсім толково воно вийде, бо дуже утомив мене кашель и морочить голову, зівсім нездорово починаєся сей рік у всіх и всюди. От и Кистяковські до сёгодня рана мусіли сидіти у Відні, и для дітей, и самі виносячи вплив острого та якогось наче ідкого весняного воздуха, поки з нічлягами у Кракові и Львові вирушили на Вкраіну. Добре Ви ворожили Кистяковському; я и другі таки закохались в Александрі Федоровичу, у твердий завіт поклали, держати з ним переписку именно етнографичну, в предметі народних юрид. обичаів. Розумієся, що записна тут праця в Галичині ще и не починана, бо готових вона людей, спеціялістів вимагає. Ще раз, дуже Вам дякую за знайомство с Кистяковським. Через него я и передав листи з инструкциєю и адресами що до виставки, в Киів і Харків, для дальшого розширеня.

Зганув я оноді про потребу сходин наших людий у Львові. Пристаючи на Вашу раду: зробити сходини при зборах „Просвіти“, додаю ще короткий програм тутки и шлю єго Вам с прозьбою, коли він и по Вашій думці буде, толково и ясно пересказати Навроцькому, — а той при случаю, на пр. в клюбі у Сушкевича, людий добере і працю розправить, щоб богдай уже раз розпочалась и в Галичині умна робота. Сего ради пропоную з-іздови, в основу політичного будучого органу, розібрати між себе слідуючі праці:

1. Статистика Галичини на тлі загальноі (Инвентар). [Навроцький, В. Ганк.].

2. Викуп землі селянськоі (история землевладіння перед 48 р. і по) [Качала, я].

3. История шкіл народних [Федорович, Заячківський старий, О. Слюсарчук).

4. История ассоцияций громадських, нарідних товариств, институтів, фондів. Остап Лівицький].

5. История униятськоі церкви и іі управства [Никола Січинський, Дан. Танячкевич].

6. Огляд політики (публіцистики) галицькоі (Андр. Січинський, О. Терлецький].

Першим ділом було би згромадити и прописати чисто самі жерела автентичні за порядком, оставляючи на боці рекриминациі и жаданя на підставі догадів и позорів, оставляючи про дефинитивну програму заключеня прямі. — Політику треба підняти на степень поважноі науки, котра з другими помагає порядкувати людські взаємини, стати виразом видосконаленоі ассоцияциі, ступаючи по всіх вітях іі. Для кождоі віті треба окремого чоловіка, специяліста, писателя з визначеним полем. Ряд таких праць, появившись, поки, в „Правді“, приготовив и видав би „програму політичну Галичини“, з новим іі органом. При нім стояли би редакторами повищі люди.

Приготовившись трохи, радіб вступати в взаємини з радикалами великоруськими, — не то з украінськими, и тут Ваша поміч буде необходима. Бо не обійшлось би без односторонностей и екстремів серед нашоі громадки, котра, як Ви, бачивши малу ще силу украінсько-индивидуального ходу (по Вашому центрифугального) хоче єго раціонально скріпити, та с перед поривів денних страстей мусілаб через добру половину пусто зруйнувати сили без, хай скажу, унионистичноі танґенти при сепаратизмі, без гуманного світла на национальність. Думаю, що не тільки истота, але й сама технична часть журналів, як Петерб. Вѣдом. була би взором для Львовян, готовлючись до основаня свого органу, и тому як будете писати Навроцькому, не забудьте акцентувати, щоби „Бесіда“, коли ще Вѣдом. не має, скорійш іх виписала. На початок, почав я уже переписувати для „Правди“ Ваш „Викуп землі крестянськоі“, яко двер до такоі-ж статті про Галичину. Австрийські матеряли до сего и всіх повищих тематів несказанно розсипані, увесь обшар дике поле.

Дуже Цюрихські (Подолинський Сергій) клопочуться основанєм славянськоі читальні у Відні, а не можуть чи не хотять с переписки спізнати, як дуже сему противні тутешні условя.

Як здоровє Вашоі пані, ій клонюся низенько. Вашу руку стискаю сердечно.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні в усьому світі оскільки вона була оприлюднена до 1 січня 1929 року і автор помер більш ніж сто років тому.