алькир
| алькир |
|
|
Альки́р, ру, м. Отдѣленная перегородкой отъ большой світлиці комнатка, служащая спальней и дѣтской. Чуб. VII. 382. Ум. Алькирик. Ми сидимо в світлиці, а він і притаївсь у алькирику.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924