Анотований "Улісс"/Стор 005

◀ Стор 004

Анотований "Улісс"
Джеймс Джойс, перекладено користувачами Вікіджерел
Стор 005

Стор 006 ▶

Примітки перекладача(ів) подаються в Обговореннях сторінок. В перекладі переважно збережена пунктуація Джойса.

— Звіюємось! - пробурмотів він крізь зуби.

Повернувшись на площадку, він запхнув руку в верхню кишеню Стівена
і сказав:

— Позичте ваш шмарківничок, щоб обтерти мою бритву.

Стівен покірно дозволив йому витягти і розгорнути напоказ, тримаючи за кутик,

зім’ятий і брудний носовичок. Бик Малліган турботливо витер лезо. Після чого,
розглядаючи носовичок, проголосив:

— Шмарківничок барда. Новий відтінок в палітру ірландських поетів: сопливо-зелений.

Майже відчуваєш смак, правда?

Він знову піднявся до парапету і кинув довгий погляд на Дублінську затоку, вітерець ворушив біляве,

під ясний дуб, волосся.

— Господи! – сказав він неголосно. – Хіба не виразно назвав море Елджі: сива ніжна

мати! Сопливо-зелене море. Мошонкощемляче море. Epi oinopa ponton.
Ох, ці греки, Дедал. Я мушу навчити тебе. Ти повинен читати їх в
оригіналі. Thalatta! Thalatta! Наша велика і ніжна мати. Йди сюди і поглянь.

Стівен встав і підійшов до парапету. Перехилившись, він подивився вниз

на воду і на поштовий пароплав, що виходив із розтруба гавані Кінгстауна.

— Наша могутня мати, - промовив Бик Малліган.

Раптово він відвів погляд від моря і великими допитливими очима подивився Стівенові в обличчя.

— Моя тітка вважає, що ти вбив свою матір, сказав він. Тому вона

не дозволяє мені мати з тобою справи.

— Хтось її вбив,похмуро кинув Стівен.

— Дідько б тебе взяв, Кінч, міг би й на коліна встати, якщо вмираюча мати

просить, сказав Бик Малліган. Я й сам гіпербореєць не згірш за тебе. Але ж
подумати тільки, мати з останнім подихом благає встати навколішки, помолитись
за неї. І ти відмовляєшся. Є щось зловісне в тобі…

Перервав мову і почав намилювати іншу щоку. Всепрощаюча

усмішка торкнула його вуста.

— Але ж чарівний комедіанте, промурмотів він. Кінч, найчарівніший з комедіантів.

Він голився плавно і обережно, в ревному мовчанні.

Стівен обіпер лікоть на зазубрений граніт, підперши долонею

чоло і непорушно дививсь на обшарпані краї свого чорного засмальцьованого рукава. Біль,
що ще не був болем любові, ятрив його серце. Мовчазно, у сні вона
прийшла до нього після смерті, її висохле тіло у просторому коричневому
похоронному одязі оточував запах воску і ружового дерева, а дихання, коли
вона з німим докором схилилась над ним, віяло сирістю могильного тліну. Поверх

Анотації

Algy

Swinburne, who calls the sea this in his poem The Triumph of Time

Epi oinopa ponton

Greek: Over the wine-dark sea, a phrase from Homer's Odyssey.

Thalatta! Thalatta!

Greek: The sea! The sea!. The cry of the 10,000 greeks when they see the sea again after a march, from Xenophon's Anabasis.

Hyperborean

In Greek mythology the Hyperboreans were a mythical people who lived far to the north.