арідник

арідник

А́рідник, ка, м. Чортъ. Шух. I. 36. Арідник го знає! — Чортъ его знаетъ. Фр. Пр. 9.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

А́рідник, ка, м. Чорт. Шух. I. 36. Арідник го знає! — Чорт его знает. Фр. Пр. 9.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

А́рідник, ка, м. Чорт. Шух. I. 36. А́рідник го зна́є! — Чорт его знает. Фр. П. 9. *2) Злой дух. Коцюб. «Тіні заб. предків».

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28