Ти покинув рідний край
І забув дитинства рай,
Джерело надій, утіх,
Світлих радощів земних.
Став мені немилим світ
І Провансу краєвид,
Я лишивсь у самоті,
Наче схимник в каятті.
Ну, а тут без каяття
Губиш ти своє життя,
У завзятті молодім
Ти забув свій рідний дім!
До благань моїх озвись
І додому повернись!
Альфреде мій, ходім удвох,
Мерщій ходім!
Скільки жити ще мені?
Може, це останні дні,
Що з тобою бачусь я,
Сину мій, любов моя!
Ждуть тебе ліси й поля,
Наше небо і земля,
Скрізь без тебе, сину мій,
Світ немилий і сумний...
Та я вірю прийде час
Ти повернешся до нас,
Так, майне печалі час,
Ти повернешся до нас!
Альфреде мій, молю тебе:
Вернись, вернись!..
Альфреде мій! Ах... -
Печальний строк пройшов:
Ми, знов, удвох!..
Коханий сину, рідний мій!
Стаття у Вікіпедії