бабчар

бабчар

Бабча́р, ра, м. Деревянный обрубокъ, въ который вставляется маленькая наковальня для отбиванія косъ. См. Бабка 8. Желех. Шух. I. 169.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Бабча́р, ра́, м. Деревянный обрубок, в который вставляется маленькая наковальня для отбивания кос. См. Ба́бка 8. Желех. Шух. I. 169.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28