байда

байда

Ба́йда, ди, об. 1) Гуляка, безпечный человѣкъ. Ба́йди би́ти. Бить баклуши. 2) ж. Прозвище неуклюжей женщины. Ном. № 13618. 3) ж. Краюха, ломоть хлѣба. Байда хліба. Фр. Пр. 19.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Ба́йда, ди, об. 1) Гуляка, безпечный человек. Ба́йди би́ти. Бить баклуши. 2) ж. Прозвище неуклюжей женщины. Ном. № 13618. 3) Ж. Краюха, ломоть хлеба. Байда хліба. Фр. Пр. 19.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28