Байки (Глібов, 1918)/Жаба й Віл

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байки (1918
Леонид Глібів
Жаба й Віл
Існують інші версії цієї роботи: Жаба й Віл
Видання: Ляйпціґ: Українська Накладня, 1918.
Жаба й Віл.

Раз Жаба вилізла на берег подивиться
Та й трошечки на сонечку погріться.
 Побачила Вола
Та й каже подрузі тихенько
 (Вигадлива була!):
„Який здоровий, моя ненько!
Ну що́, сестрице, як надмусь,
 То й я така зроблюсь?
От будуть жаби дивуваться!“

— „І, де вже, сестро, нам рівняться!"…
Казать їй друга почала.
А та не слуха… дметься… дметься…
„Що́, сестро, як тобі здається,
Побільшала хоч трохи я?“
— „Та ні, голубонько моя!“
— „Ну, а теперечки? дивися!“
— „Та годі, сестро, схаменися! “

 
Байки Леонида Глібова. №5 1918.jpg
 

Не слуха Жаба, дметься гірш, —
Все думає, що стане більш.
Та й що́, дурна, собі зробила?
З натуги луснула — та й одубіла.

Такі і в світі жаби є,
Прощайте, ніде правди діти;
А по мені — найлучче жити,
Як милосердний Бог дає.