Байки (Глібов, 1918)/Миша й Пацюк

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байки (1918
Леонид Глібів
Миша й Пацюк
Існують інші версії цієї роботи: Миша й Пацюк
Видання: Ляйпціґ: Українська Накладня, 1918.
Миша й Пацюк.

— „Добри́-вечір, сусіде мій!
Чи всі ви жи́ві та здорові?“…
Гукнула Ми́ша Пацюкові.
— „Та ще!“ Пацюк мовляє їй.
— „А я се — каже — прилинула,
Щоб росказать тобі, що́ чула,
Щоб ти радів, як я, та знав:
Лев, кажуть би, кота піймав“…
 — „Якого?“
— „Катюгу нашого рудого,
Що́ нам просвітку не давав“…
— „Гай-гай! — Пацюк мовля — раденька,
Як кажуть, що дурненька!
Що́ з того, що піймав?…
Як дійдеться у них до чого —
Не бачить Лева нам живого!
Бо знаєш, що́ за звір той кіт!“

Оттак, як хто кого боїться,
То й думає, що на того ввесь світ
Так буде, як і він, дивиться.