Перейти до вмісту

Байки (Глібов, 1918)/Мишача рада

Матеріал з Вікіджерел
Байки
Леонид Глібів
Мишача рада
• Інші версії цієї роботи див. Мишача рада Ляйпціґ: Українська Накладня, 1918
Мишача рада.

Задумала Мишва вчинить велике діло,
Щоб слава загула про них
По всіх усюдах, щоб вдивило
Не то людей — котів дурних.
Мишей до біса назбігалось;
Чимало й Пацюків зібралось,
 Старих і молодих.
От в кухві тій, що́ з борошном стояла,
 Уся громада посідала —
 Розслухать, що́ і як.
Найстаршенький Пацюк мовляє так:

 
 

„Отсе, зібрались ми, панове-громадяне,
 Про от-що розсудить:
 Пора-б і мишам в світі жить
 Так, як живуть усі миряне
 А для того нам треба положить,

 Щоб був порядок в кожнім ділі —
 Збірати раду що неділі…
 Чи так, чи може як?..
 — „Розумне діло! так, то й так!“
 Гукнула разом вся громада,
 — „А щоб була доладня рада,
 Старий Пацюк кричить,
 „Закон постановить:
 Пускать на раду всіх хвостатих,
 А куцих не пускать,
 Бо хто не був в руках проклятих,
 З того добра не ждать!
 Чи так? рішайте коли чули!“…
 — „Так тому й буть!“ усі гукнули:
 „Так!.. куцих не пускать!“…
 Мишва таку приміту знає:
У кого довший хвіст — той розум більший має,
 А хто свій хвіст ізбув,
 Той дурнем всюди був —
 Чи то в якій-небудь пригоді,
 Чи на війні, чи у поході. —
 От, через тиждень, в темну ніч,
 Справдилась Пацюкова річ:
 Була між ними перша рада.
Зібралася, як слід, уся громада;
 Посіли; гомонять…
 Аж гульк — і куций є між ними…
 Ну, що́ його робить з дурними?
 Ну, як утерпіть — не сказать?…
 Пацюк углядів молоденький
 Та зараз дядька штовх тихенько:
 „А що́-ж це“, каже, „як це так?

 Відкіль це взявся неборак?
 Чому-ж йому ніхто не вкаже?
 Та це вже, справді, сором, глум!“
 — „Цить, язикатий!“ дядько каже:
 „Бо то-ж мій кум“…