Байки (Глібов, 1918)/Свиня

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Байки (1918
Леонид Глібів
Свиня
Існують інші версії цієї роботи: Свиня
Видання: Ляйпціґ: Українська Накладня, 1918.
Свиня.

 Свиня у панський двір залізла
 Посновигала там
 По всім куткам,
 На смітнику кісток погризла,
 Полежала в багні,
 Як слід Свині.
В гної куйовдилася пикою своєю…

 Та із гостей ізнов прийшла
 Така-ж, як і була —
 Свиня свинею.
 От, став свинар її питать:
 „Що́, свинко, бачила ти в пана?
 Чи хороше там гостювать?
 Яка була тобі там шана?..

 
Байки Леонида Глібова. №2 1918.jpg
 

 Я чув колись, що у панів,
 Мов у царів,
 Срібло та золото скрізь сяє,
Що буцім-би пани так хороше живуть
 Та солодко їдять і пють“.
— „Та де там воно є!“ Свиня йому мовляє:
 „Брехня! не слухай! я-ж була,
 І їла і пила,
 Всі заходеньки обходила,
 І смітники

 І суточки,
А доброго нічого там не вздріла, —
 То тілько вигадки дурні!
Не хочу я нікого прирівняти,
 Звиняйте, до Свині…
 Ні, далебі, що ні!
 Я тілько хочу щось спитати:
 Траплялось на віку мені
 Такеє бачити, ледащо, —
Подивишся — не годне ані на́-що:
 А як почне тебе судить,
 То так оббреше, обчернить,
 Та рознесе таку погану славу,
 Що соромно й сказать…
Так я це хочу вас, панове, попитать:
 Еге, не гріх таку прояву
 Свинею величать?