Байки (Свєнціцький, 1874)/Батькова наука

Байки
Павло Сво̂й
Батькова наука

• Цей текст написаний максимовичівкою‎.
• Інші версії цієї роботи див. Батькова наука

Львів: Товариство «Просвіта», 1874

Батькова наука.

Бѣля вмираючого Клима, сыны
Стали послухать остатной волѣ,
Й сами̂ пытають батька вони:
Якъ жити въ свѣтѣ, щобъ зазнать долѣ?
„Не часъ въ науку казати казку,
Подайте пруто̂въ лѣсковыхъ вязку!“
Подали. „Климе! ломи лѣщину,
А разомъ всеньку… Ану, ты, сыну!
Петре, Мартине, Василю, Гнате!“
Пробувавъ кождый, не можь зломати.
„Роздѣлѣть вязку, ломѣть поодно!“
Зломили всеньки̂. „Хто живе згодно,
А у громадѣ — живе щасливо;
А де все сварки — тамъ и не диво
Що нема долѣ,
Нема и волѣ!
Се моя рада, послѣдня воля
Разомъ держѣть ся, а буде доля.“
Слухають батька добріи дѣти
Въ згодѣ и щастю любо имъ жити.