Перейти до вмісту

Байки (Свєнціцький, 1874)/Недогода

Матеріал з Вікіджерел
Байки
Павло Сво̂й
Недогода
• Цей текст написаний максимовичівкою‎. Львів: Товариство «Просвіта», 1874
Недогода.

Батько и сынъ, гнали осла на торгъ. Повстрѣчали ихъ чужи̂ люде.

— Симъ двомъ не давъ Богъ розуму — кажуть — оселъ дармує, а они мучать ся, пѣшки йдучи.

— Справедливо сказано — каже батько сынови, на осла сѣвши.

Тутъ стрѣтились имъ дѣвчата! гримнули вони на старого:

— Мовь дубъ здоровый, а молоде хлопя мучить. Посадивъ бы ёго на осла, а самъ вандруй пѣшки.

— И се правда! Сядь сынку! Я єще ити здужаю.

Повстрѣчали новыхъ людей; а ти̂ и кажуть:

— Не подобає старому мучити ся, пѣшки йдучи, красше молодому…

— Ще не такъ! — каже батько. — Сядьмо, сыну, оба на осла.

Сѣли, ѣдуть; а люде:

— Отъ поганцѣ! — гримають. — Пропаде скотина по̂дъ двома сими дурнями.

— Мы ще не поладили — обо̂звавъ ся батько — Справдѣ змучить ся ослисько. Дай во̂зьмемо ёго на дручки, та понесемъ до мѣста!.. узяли осла, несуть, а люде:

— Дивѣть ся! — гукають — три ослы до купи изо̂йшли ся! Два короткоухи̂ попри одного довгоуха…

Батько ажь объ полы вдаривъ руками:

— Пропадь нечиста сило! — каже — Годивъ, годивъ, не выгодивъ.

Теперь инчій розумъ мати'му: по своёму вдѣю!..

Не родивъ ся такій, дѣти,
Щобъ змо̂гъ усѣмъ догодити.