Байки (Свєнціцький, 1874)/Рыбарь и пло̂тка
Зовнішній вигляд
◀ Собаки и ко̂стка | Байки Рыбарь и пло̂тка |
Скарбъ ▶ |
|
Рыбарь и пло̂тка.
Закинувъ разъ рыбарь сѣтку
И вытягнувъ зъ воды пло̂тку.
Дро̂бненька, срѣбненька… Стала ся просити:
„Дозволь мене чоловѣче ще въ водѣ прожити;
Лиши мене маленьку по рѣчцѣ гуляти!..
Щожь ты будешь за наѣдокъ зъ мене теперь мати?
Я маленька, та худенька — ино сами̂ кости,
Дармѣсенько твои зубы будуть мене грызти.
Пустижь мене на выгоду до ро̂днои мати,
Будуть мене моя ненька въ ставку годувати.
Якъ выросту на велику, та хорошу пло̂тку —
Ейже Богу сама скочу тогды въ твою сѣтку!…“
— „А цуръ тобѣ — рыбарь каже — яке мудре лихо!
По̂йди лише до коробки, та посиди тихо.
Красшій въ рукахъ воробець — стари̂ намъ мовляють —
Чимъ онъ тіи журавлѣ, що гень десь лѣтають.