байрак

байрак

Байра́к, ка, м. 1) Лѣсокъ въ оврагѣ; буеракъ. Такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже світе! Грин. II. 169. Ой не шуми, луже, зелений байраче! Мет. 92. До зеленої неділі в байраках біліли сніги. Шевч. 2) Мундштукъ при уздечкѣ. Сідло черкеське з пітником, уздечка новісінька з байраком. Изъ пѣсни, приведенной въ „Истор. Новой Сѣчи“ Скальковскаго. Ум. Байрачок, байраченько.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Байра́к, ка, м. 1) Лесок в овраге; буерак. Такі були здоровенні та глибокі байраки, що боже світе! Грин. II. 169. Ой не шуми, луже, зелений байраче! Мет. 92. До зеленої неділі в байраках біліли сніги. Шевч. 2) Мундштук при уздечке. Сідло черкеське з пітником, уздечка новісінька з байраком. Из песни, приведенной в «Истор. Новой Сечи» Скальковского. Ум. Байрачо́к, байраче́нько.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28