бакай
| бакай |
|
|
Бака́й, кая́, м. 1) Глубокая яма въ рѣкѣ, прудѣ. Сим. 145. Екатериносл. 2) Грязный, наполненный водою ухабъ на дорогѣ, выбоина, ложбина, посрединѣ которой лужа. Константиногр. у. Мнж. 176. Кіев. у. Поїхали вони раз колодки возити… та і загрюзились у бакаї. Мнж. 9. См. Баюра, банджюр.
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Бака́й, кая́, м. 1) Глубокая яма в реке, пруде. Сим. 145. Екатериносл. 2) Грязный, наполненный водою ухаб на дороге, выбоина, ложбина, посредине которой лужа. Константиногр. у. Мнж. 176. Киев. у. Поїхали вони раз колодки возити… та і загрюзились у бакаї. Мнж. 9. См. Баю́ра, банджю́р.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Бака́й, кая́, м. 1) Глубокая яма в реке, пруде. Сим. 145. Екатериносл. 2) Грязный, наполненный водою ухаб на дороге, выбоина, ложбина, посредине которой лужа. Константиногр. у. Мнж. 176. Киев. у. Поїхали вони раз колодки возити… та і загрюзились у бакаї. Мнж. 9. См. Баюра, банджюр.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937