Баляди про війну і відбудову/Комчоти Макаров

Матеріал з Вікіджерел
Баляди про війну і відбудову
Майк Йогансен
Комчоти Макаров
• Інші версії цієї роботи див. Комчоти Макаров Харків: Література і мистецтво, 1933

КОМЧОТИ МАКАРОВ

 

Комчоти Макарову переломило руку барком артилерійської упряжки. З рукою на перев'язі комчоти утік із шпиталю і повів батарею на навчання.

 

Не в гуготі громадянських воєн,
Але сей рік, сьогодні, зараз
Вийшов у шерег героїв
Партбюра секретар Макаров.

 

 
Стрілецьке поле. День.

Сорок ступнів цельсія в тінях
Небо горить як мартен,
Невблаганне, пекуче, синє.

З вихідного ринуть бійці
На землю. Плацма. Цілять,
Спиняється подих. Ціль
Коло центру кулі прострілюють.

Бо за лінією вогнів
Біля столу висока постать

— Це сьогодні в полі комдив.
Грізний, любимий, простий.

Сиґнал. Як суха гроза
Під сонцем рокочуть вистріли
«Мій наказ» — комдив сказав
Тій колоні, що йде у лісі.

«Передайте» вона під вогнем
«Кулеметів з правого флангу».
(Ординарець рвонув конем
Крізь бійців гарячу фалангу)

З-за столу встає комдив
І стежить оком частину
Минає секунда… дві…
… двадцять п'ять… двадцять сім…
 півхвилини…

І от комдивів бінокль
Не вбачає жодної постаті:
Де була колона — пісок,
Над піском розпечені сосни.

«Добре», сказав комдив,
Слова зібгавши в жменю;

«Того, що частину вів,
«Командира — сюди до мене».

Перед ряд старших командирів
Шкандибає фігура похила
В рукаві сорочка розірвана
Лице — як сорочка біле.

Висить рука на бінту
Гімнастерка мішком. Без пояса
Мовчання. Трудно і туго
Затремтів недужний голос:

«Не можу салютувати:
— Перебив руку барок —
За відсутністю комбатра
Комчоти за комбатра Макаров.

«Щоб повести людей на поле
Зі шпиталю»… Непевний крок,
Поточився стиглий, як колос
І упав на палючий пісок.

 

 
Над світом старим, мов стихія

Ми нависли, мов мідна хмара,
Бо родяться в нас такі, як
Партбюра секретар Макаров.