Перейти до вмісту

Баляди про війну і відбудову/Отець

Матеріал з Вікіджерел
Баляди про війну і відбудову
Майк Йогансен
Отець
• Інші версії цієї роботи див. Червоноармієць з батьком… Харків: Література і мистецтво, 1933
ОТЕЦЬ
 

Червоноармієць з батьком
 балакав у сні,
Про колгоспи споривсь
 про посів у весні,
Про майбутнє, про світлі прийдешні дні.

— Ви помиляєтесь, батьку,
 сказав червоний солдат;
Укупі сіяти, сіяти в лад
Селянських комун, незаможних бриґад
У поле вийшов потужний ряд.

І батько кивав головою: так
Я жив дуже довго,
 я бачив як
мінилась земля,
 зацвітав мак,
Як жито й пшениця буйніше росли
На вільній, на спільній, на нашій землі,

— Мій батьку, мій друже
 так нащо ж ви

Явились до мене тепер неживий?
Мій батьку, мій друже
 так де ж ви були,
Коли ще жили
 на оцій землі?

Я хочу вас бачити,
 батьку мій
У новім, у щасливім,
 у нашім селі
Але ви умерли,
 спід ваших вій
Дві мертві, холодні сльози потекли
Що ж ви стоїте коло мене у сні…
— Ви мертвий, ви мертвий
 — Ви не батько мені.

— Схаменися, сину,
 аж ось рука
Мозоляста моя, мужицька рука
І я б до згоди з тобою дожив
Коли б мене вночі куркуль не убив.

І все далі вперед простягалась рука,
Син за руку схопив
 — деревляна, суха

Не стулялась, не гнулась батьківська рука.

Червоноармієць
 прокинувся пітний,
На лаві прокинувсь
 коло стіни.
Задеревеніла, негнучка
Приклад рушниці стискала рука.