Баляди про війну і відбудову/Рибалки

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баляди про війну і відбудову (1933
Майк Йогансен
Рибалки
Існують інші версії цієї роботи: Рибалки
Видання: Харків: Література і мистецтво, 1933.

РИБАЛКИ

 

Під парусами лежать ловці
І дно парує під парусами.
На морі штиль і лінива синь
Полегом зелений обмилює камінь.

— Бунація. Стиха сказав старший
Проте виходьте. Буде левант.
Як двадцять п'ять лебединих ший
Випливає двадцять п'ять шаланд.

Ідуть на веслах: невесело це.
Важніють руки і спати хилить.
— Старшино. Слухай. Не пізно ще
Вернутись. Нема ні вітру, ні хвилі.

— Бунація. Правда. Сказав старий
— Але недобір. Недобір до плана.
— Греби, хлоп'ята. Воду рий
— У морі гнатиме нас трамонтана.

— За Тендрою — бачиш — хмарка
— Леліє немов учорашня піна?

— Вона мені знак, мені знак дає
— Яка сьогодні буде година.

Гей, пожа! Стерно рипить у руці.
Пожій. Завертає шаланда ліво.
Висипають сіть молоді ловці
Орцій. Набирає вітру клівер.

Не раз і не два висипали сіть
Насипали живим шаланду сріблом.
По борт, по вінця риба лежить
Для братів, для робочих добута риба.

І от розібрався малий вітерець,
Покинуто весла, мов птиці
Самі випливають шаланди на герць
За моря синяву границю.

І знов висипають і моряний лан
Родить живосрібляні гори,
Де в борознах сплився зелений лиман
Із синьою хвилею моря.

Та борозни глибше заорює вітер,
Жене в буржуазні краї трамонтана,
Хитає шаланди, напружує сіті
Збиває з зеленої грані лимана.


Спускай топселі. Керуй у вітер.
Варуйся хлопці. На рифи бери.
Ще зима у воді. Ще зима на світі
Ще навіть не провесна. Ще не апріль.

Налетів бурхайло і пінна струя
Шумує під прову, біжить у борінній
Путі, як плуг у чорних полях,
Зарипіли стерна в холодній піні.

У море. Вперед. Нема вороття.
Летять мартини за неба двері.
Від неба й до неба бурхайла стяг
Чим далі і далі блигомий беріг.

Блигомий беріг потоп у бруї
Над борт, вище борту бурують хвилі,
Чорніють неба кренні краї
І стали сторч і море укрили.

Ламає реї лихий борвій,
Шаланди шалаються як старці —
— Спускай шпринтовий! Шматай. Рви.
— Клівер. Клівер держи у руці.

— Рятуйся браття. Рибу скидай.
— Гуде забрати здобич море,

Вода воює — по самий край
Бушприту здіймаються водяні гори.

— Орцій! Крізь бурю реве старий
— Чи пан, чи пропав — усе одно.
— Орцій! Додому. Орцій, бери.
— Хто займе рибу, пущу на дно.

— Орцій. По пояс у морі стоять
Ловці, налігши на клівер,
Через борт морозна пішла струя
Орцій. Поворот. І знову ліво.

Блигомий берег блиснув на мить
І знову потоп у пінявій хвилі
— Орцій. На берег прову держіть.
— Гребіть скільки є, скільки
 є в вас сили!

В піску, в мілині сичить шкафут
У воду. Попхай. Тягни руками.
Розриває м'язи кодоли жмут
Коліна крає різучий камінь…

Живі. Удома. Але старший
Не дає. Збирає негайні збори

Похилились голови з кляклих ший
Стоїть старий і мовчить суворо.

— На кого працюєте? На куркуля?
— Герої, що в море улов скидали?
— Виходь наперед. Просто руля.
— Пиши у список. Чого ж ви стали?

— Чи ви забули хто ви є?
— Чи ви забули хто є за вами?
Мовчить. І вечір з моря встає
Кладе багрець на причальний камінь.