|
З ЛІСІВ ЛІСА
Пливуть верхівля
в синім плесі неба.
Накупчуючись, хмари зачіпляються
за крони,
І розійнявшися пливуть,
пливуть плотами
У теплий південь
вогкі ешельони.
Нерухомо ростуть дерева.
Як чорні цифри незчисленними рядами
По вінця повні
водозбірні цебра.
Прийдуть вітри
— гуляють до лісів,
Сокочуть птиці,
веврики несуть
В сутемні дупла
кедрові горіхи в стіс
Але внизу дзвеніння, дзизкіт, скрегіт, спів
Лісовики — ми ріжем ліс.
З числа стає нам громадянин кедр.
Підводимо під нього кругову:
Коротка пісня:
лісових катедр
Професор тихо валиться в траву.
Як чорні цифри
ще стоять колеґи:
По вінця повні
водозбірні цебра.
Внизу
дзвеніння, дзизкіт, співи, скрегіт
І одкривається екран ясного неба.
Це вечір тихий,
це в Донбасі ллють чавун.
Вечірнє сонце
як вогненне горно
Горить
і шлаком заливає шлунок
З захмарних форм,
струмить у яму чорну.
Чавун просвічує крізь хмари.
Це вогонь.
Товаришів вогонь
— всесвітове багаття.
Його в прозорі пальців
трудових долонь
Щовечора
з усього світу
бачить наші браття.
Пливуть плоти
блакитним доном неба,
синьою волгою,
і голубим дніпром
Лісів глицевих
вирубані ребра
Пливуть на південь
сплетені
плотом.
Шабаш!
Як пахне тепле дерево.
Горять під казаном
тріски,
Товариш в руки
дерево бере
І розглядає
як воно росло,
Як буде плисти
і гойдатися плотом,
Смолу, що заслезилася як скло
Вкидає знов
у жар під казаном.
І над усе ліса:
над домнами ліса.
Ліса над цехами,
над нафтою ліса.
Увесь Союз — в лісах
Ми ріжем ліс,
Але ростуть ліса.
З лісів
як сонце з сніз соснових,
із хмари пилу, свіже як пасат
Встає лице великої будови.
|
