банити

банити

Ба́нити, ню, ниш, гл. 1) Мыть, вымывать, выполаскивать. Була въ березі, діжку банила. Лубен. у. Стала вона банити ложечки. Мнж. 32. Приходе до річки попова дочка тарілок банити. Мнж. 6. Банити рибу. МУЕ. I. 49. (Добруджа). 2) Полоскать. У горлі боліло, так лікарь давав чимсь банити. Харьк. у. 3) Бить (человѣка). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить що-дня. Г. Барв. 334.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Ба́нити, ню, ниш, гл. 1) Мыть, вымывать, выполаскивать. Була в березі, діжку банила. Лубен. у. Стала вона банити ложечки. Мнж. 32. Приходе до річки попова дочка тарілок банити. Мнж. 6. Банити рибу. МУЕ. I. 49. (Добруджа). 2) Полоскать. У горлі боліло, так лікарь давав чимсь банити. Харьк. у. *3) Ба́нити сорочки́. Стирать белье. Васильк. у. Неч.-Лев. 4) Бить (человека). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить що-дня. Г. Барв. 334.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28